• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Було це під час голоду 1933 року. Вся родина однієї селянки із с. Ліщинки на Кагарличчині померла. Вона залишилася в хаті сама, пухла і знесилена. Вже не могла ходити. З метою запобігання епідеміям комуністична влада сформувала бригади, які їздили по селу і збирали тіла померлих на підводи та вивозили на кладовище, де було викопано велику яму, куди їх і скидали. За цю роботу платили по 0,5 кг хліба на день.
Зайшли до хати цієї селянки і, думаючи, що вона вже мертва, почали виносити на підводу. Знесилена, але ще жива жінка розплющила очі. “Куди ж ти мене, – сказала, – чортова твоя душа, тягнеш, хіба не бачиш, що я ще жива?” На що один відповідає: “То все одно до завтра помреш, і мені знову доведеться їхати за тобою, а так мені дадуть півкіла хліба за тебе”. На кладовищі жінку викинули до ями з померлими. Жінці пощастило вилізти і повернутися додому. Прожила вона понад 80 років.
Цю історію мені розповіла моя мама, Катерина Трохимівна Фастовець (у дівоцтві Дідковська), 1928 року народження.

Віктор ФАСТОВЕЦЬ