Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2020 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Українська жінка в огні революції


Українська жінка в огні революції 30 липня вийшла друком книжка “Жінки у Визвольній війні: історії, біографії, спогади. 1917 – 1930”. Подаємо до вашої уваги передмову до книги Павла Ковжуна.

 

Два[д]цять літ минуло від часу вибуху великої революції на сході Европи, коли і великий український нарід скинув ярмо ненависного московського царату. Два[д]цять літ! Ніби невеликий шмат часу, а вже багато забувається, багато затирається в пам’яті. Ми якось ліниво збираємо спогади подій тих днів, якось не працюємо над збереженням того, що тоді було таке райдужне, щасливе, веселе. А ті ж часи ніколи не повернуться, і все, що нам випаде з пам’яти, – ніколи і ніхто не воскресить. Ми зробимо величезну кривду наступним поколінням, коли не передамо їм того, що ми бачили, що ми пережили, що ми знаємо про ті часи й події.
Зокрема ми, жінки. Ми забуваємо, не шануємо тих геройок, що в революції, в боях за волю і під стінами тюремних мурів проливали свою кров, кров українських жінок за краще завтра Нації. Ось тепер, по два[д]цятьох літах, ми виступаємо з дуже вбогим матеріялом про жінку революціонерку, про жінку вояка, так, наче б жінка, наша українська жінка, відважна і смілива, не брала тієї участи в найбільшому національному і соціальному зриві, яка їй припала. (…)
Причина цього є та, що ми ще не маємо жінок-істориків, зокрема жінок, що займалися б систематично недавніми подіями й участю в них жінки. (…)
Нам усе мусить присвічувати той факт, що українська жінка, особливо жіноча молодь, умирала на полі бою, вмирала в льохах денікінських контррозвідок, в льохах чрезвичайок. Щоб історія зберегла імена тих геройок, треба вже працювати, треба вже збирати дані про них, не гаючи ні хвилини. (…)
Отже, коли почалась революція в Україні, наші жінки взяли в ній якнайактивнішу участь. Робили те саме, що й усі, – перш-усього освідомлювали населення. Виступали на мітінгах, що були тоді необхідні і конечні, як певний прояв революційних настроїв і шлях до мети, а не так, як це сьогодні дехто представляє, як щось кари гідне, недоречне політикування. (…)
Уже в Центральній Раді було 5 українських жінок, і зовсім не тому, що вони жінки, а тому, що вони заслужені діячки. (…)
Коли восени 1917 року почалися бої у Києві, жінки також брали в них участь. (…) Знаємо, що письменниця Галина Журба була в боях коло “Арсеналу” в Києві, нехтуючи життям, носила мішки динаміту для українських частин. (…)
Ще одна ділянка відповідальної, ризиковної служби, де жінки принесли великі, незаступні прислуги національній справі, – це розвідочна служба. Знаємо, що письменниця Галина Орлівна відіграла чималу ролю у денікінському запіллі на користь національної армії. (…)
Зовсім окрему сторінку становлять жінки, що брали участь у повстаннях. Це золоті сторінки безперервних подвигів, факти нечуваної хоробрости й очайдушної відваги, якій нема анальогій в історії інших народів.
Повстанка Марія Соколовська в Радомишельщині – це вояк, адміністратор, стратег, суддя, а головне – організатор. Особиста відвага і розумна розсудливість, легендарна доброта складалися на цю виняткових здібностей жінку, що, мабуть, не мала навіть повної середньої освіти.
Олександра Гамалія з Полтавщини, фельдшериця, визначалася надлюдською особистою відвагою і якоюсь таємничістю, мала більш як казкове минуле часів революції. І лікарка, і вояк, і повстанка – а один час у вищих колах большевицької революційної влади рятувала сотні українців від певної смерти! У Львові є живий свідок такого її чину, полковник О. Б-р, що саме його врятувала Гамалія від смерти чрезвичайки у Винниці.
Ю. Лисогорова, справжня геройка, жінка, котрій теж тяжко знайти приклад в історії інших народів. Вирушила ж восени 1921 року з відомою повстанською групою Ю. Тютюнника в Україну, перебула активно всі бої тієї групи (Базар). Чудом урятувала своє життя (а також життя чоловіка – пораненого Степана Лисогора та кількох козаків. – Ред.), бо ж відомо, що тоді розстріляно 359 героїв того походу, а більше як 500 осіб погибло в боях, коротких, але тяжких.
Також відоме є ім’я повстанки Попівної, а на Півдні України, в Катеринославщині, вславилася хоробрістю й подвигами Віра Бабенко, гімназистка 6-ї класи Катеринославської жіночої гімназії, дальше Віра Матвієва, сестра-жалібниця української армії, та її сестра Неоніля Русіян, жінка полковника. У повстанському русі в Україні визначились і галицькі українки, мені відомо про Наталю Максимцеву, що брала участь у загонах Тютюнника.
Жінки в повстаннях, ще раз підкреслюю, виявили чуда хоробрости, відваги і розсудливости. Особливо селянки-повстанки, яких були тисячі.
Зовсім окреме місце, незвичайно важне для участи української жінки у Визвольній боротьбі, – це медичний жіночий персонал. У тодішній російській фронтовій і тиловій армії було багато свідомих українок лікарок, фельдшериць і сестер-жалібниць. Вони багато працювали для освідомлення жовнірської маси. Вони виступали на мітінґах, в армійських радах – скрізь, де лиш треба; було української свідомої сили. Доходило й до того, що вони перебиралися під час парад і свят в українські національні одяги і бодай так символізували, нагадували Україну.
У всіх українських частинах були лікарки-фельдшериці, сестри-жалібниці. Багато, дуже багато з них поклали своє жертвенне життя від тифу у 1919 році... Страшно й згадати.
Зрештою, був діяльний Український Червоний Хрест і друга подібна організація – Український Блакитний Хрест. У цих організаціях жінки виявили багато організаційних здібностей і перевели величезну працю.
Скрізь, на кожному полі, українські жінки виявили свою енергію, уміння і неструджену працю, а 1917 рік був великою пробою для української жінки-громадянки. З цієї проби вийшла українка в якнайкращому світлі – все жертвувала вона для України, для її слави! (“Жінка”).

Подається зі скороченнями

Марія ПЕНЬКОВСЬКА [Павло КОВЖУН]
Довідка. Марія Пеньковська (Пеньківська) – мати сірожупанника, графіка Павла Ковжуна. Саме під її іменем він написав цю статтю.

УВАГА! Формат книги великий (84х108/16), стор. 432, наклад 1000 пр.

Ціна 370 грн. (без вартості пересилки). Нам найзручніше пересилати “Новою поштою”. Замовляти можна на сайті https://otamania.in.ua та сторінках автора у ФБ: Роман Коваль, Роман М. Коваль, Roman Koval, також за адресою: kovalroman1@gmail.com Замовляйте книгу для себе, своїх друзів та рідних!

 

На світлині Марка Мельника – Роман Коваль із книгою “Жінки у Визвольній війні”.

 



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ