Ну, який там курорт, як довкола
ще здригались примари боїв?
Незнайомець прибув дуже кволий,
в нього поперек сильно болів.
Скрізь орда, більшовицькі розори,
хвилі зла затопили повіт,
а сестра подивилась: “Ви – хворий,
це в вас, дядечку, радикуліт!”
Наче німфа, ввілляла водиці,
він у ванні стогнав і затих,
а тим часом сестра-жалібниця
відлучилась у справах своїх.
А вернулась – нема пацієнта,
тільки коні іржали в імлі...
як збиравсь він, останнім моментом
кинув керенки їй на столі.
Ще й записку під нею – ой лихо!
Застрибали рядки, як пшоно:
“Мушу їхати, трохи оклигав.
Із подякою батько Махно!”
Ольга СТРАШЕНКО
м. Миргород, 4 – 5 грудня 2002 р. |
