7 січня виповнилося 90 років Тамарі Здоровецькій, дочці козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР, козачці Історичного клубу “Холодний Яр”, авторці газети “Незборима нація”. Торік ми не раз публікували її роздуми і спогади про батька та життя його родини в СССР – під російською окупацією, а в роки 2-ї світової – під німецькою та мадярською. Ось їхні назви: “Хіба ж це справедливо?”, “Як бур’ян при дорозі”, “Ось такі «фашисти»!”, “Голодна весна 1947 року”, “Гардівська козачка Марія”, “Зустріч на все життя”, “Мадяри у Первомайську”. Цього року сподіваємося продовжити публікацію її спогадів.
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” з Різдвом та ювілеєм пані Тамару вітали кобзар Тарас Силенко, доброволець Андрій Жованик та я. З нами була і добра подруга моєї мами Надії – Галина Юзефівна Романенко. А телефоном привітав п. Тамару кобзар Тарас Компаніченко, якого вона знала ще з його дитинства.
На жаль, через об’єктивні причини не змогла бути Ганна Гончарук, яка багато добра зробила пані Тамарі за останній рік. Нелегко в такі літа залишатися здоровецькою, але коли поруч добрий ангел, то легше. Тим більше що пані Тамара – твердий горішок, вона ніколи не скаржиться на життя та проблеми, які обступили. На моє питання, як себе почуває, завжди бадьоро відповідає: “Все добре!”
Пані Тамара козацького роду, дівоче прізвище її мами Марії – Пузин, а це родове прізвище чернігівських князів. А один предок (теж по маминій лінії) був кошовим Гардівської паланки Запорозької Січі, який поїхав воювати на Кубань з обома своїми синами, а онука свого залишив в Ольвіополі селянці Цимбальці, яка й виховала дитину як козака, давши йому прізвище Кошовий. Оцей хлопчик є прапрапрадідом п. Тамари. Тож я часом півжартом звертаюся до неї: “Пані Кошова…” Їй це подобається.
Пані Тамара пережила два Голодомори, Світову війну, багатьох московських тиранів. Бажаємо їй пережити і Путіна, а ще – режим внутрішньої окупації аферистів Зе і К0. І залишатися в доброму гуморі до втілення мрії, за яку боровся її батько – Олексій Здоровецький, учасник легендарної перемоги українського війська під проводом Михайла Омеляновича-Павленка над червоними росіянами під м. Вознесенськом у квітні 1920 року.
З роси і води, пані Кошова! Козакам і козачкам слава!
Роман КОВАЛЬ |
