Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2020 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Трагедія в Бахмуті


Жахливі події 29 листопада відкрили для мене цю людину. Просту, чесну, щиру. З великим серцем і по-дитячому чистою душею.
Він жив Україною. У кожному його кроці я побачила чітку логічну послідовність. Вечори за плетінням сіток для наших військових, усебічна допомога пораненим та хворим у шпиталі, допомога в розвитку Бахмута, захист тварин… Він подавав допомогу усім, хто її потребував.
29 листопада близько 21.00 Артем Мирошниченко повертався додому з фестивалю патріотичних фільмів “Висота 307,5”. По завершенні показу він перший вигукнув “Слава Україні!”…
Неподалік свого будинку зайшов у магазин щось придбати на вечерю. Вийшовши з магазину, розмовляв по телефону. Можливо, цим привернув до себе увагу двох  молодиків, що були напідпитку і шукали пригод. Вони почали чіплятися.
Артем – людина не агресивна, тож намагався уникнути конфлікту. Тому й пішов геть. Один із хлопців вигукнув, що треба наздогнати. Навколо були люди – стояли на зупинці, проходили повз. Артем пришвидшив крок, а далі побіг. Але його догнали.
З відео, поширеного в Інтернеті, видно, що нападники зірвали з Артема куртку. І побачили вишиванку…
Молодики намагалися поставити Артема на коліна. Він пручався, і все ж його силоміць всадили на коліна. Після словесного “виховання” та емоційної жестикуляції – міцний удар. Артем упав. Після цієї “перемоги” агресор не зупинився. Напевно, його розлютив образ непритомної жертви. І він застосував прийоми, яких його навчили в Бахмутській спортивній школі бойових мистецтв ММА “Чемпіон”…
Завдав ще 6 чи 7 ударів – міцних, відпрацьованих у спортзалі. Після того Артема піднімали та кидали на асфальт, тягали по асфальту, знову піднімали і кидали на бруківку. Нарешті пішли додому... Мати одного з них згодом зізналася, що чула, як син і його товариш висловили намір піти і добити свою жертву.
2 години непритомний Артем пролежав на землі – зовсім недалеко від своєї домівки. Його знайшла продавчиня місцевого магазину. Страшні травми, надскладна операція, кома…
2 грудня перед судом постав підозрюваний у злочині 16-річний Микола Якович Барабаш. Він заявив, що не розуміє української та вимагає перекладача. Його адвокатеса в судовому процесі вживала лише російську. На зауваження громадськості та прохання перейти на державну мову пояснила: “У нас рєґіон, тут всє так разґаварівают”.
Суддя в той день був добрий. Він не зважив на клопотання прокуратури про взяття під варту підозрюваного у скоєнні тяжкого злочину і застосував до нього цілодобовий домашній арешт. Після засідання під тиском матері Барабаш вибачався перед Сергієм Мирошниченком, Артемовим братом.
Після семиденної коми, штучної вентиляції легень, зупинки серця 5 грудня Артем назавжди пішов від нас. 7 грудня суд відправив другого підозрюваного – 17-річного Олександра Баришка – на 2 місяці в СІЗО.
Він уже мав умовний строк за грабунок та незаконне заволодіння транспортним засобом. Його виключили з аграрного ліцею за неадекватну, агресивну поведінку, за твір, у якому він признався, що хоче бути кілером… 11 грудня на 60 діб заарештували й 16-річного Миколу Барабаша. Обох – без права внесення застави.
Ми, українці Донбасу, знаємо, наскільки небезпечною є боротьба за право говорити рідною мовою на рідній землі. Мотивом страшного злочину в Бахмуті, на мою думку, стала саме національна належність, національна ідентичність Артема, яку він з радістю усвідомив і щиро культивував у своєму місті. Українська мова і вишиванка, напевно, й викликали лють молодиків.
Артем загинув тому, що щиро любив Україну, щодня боровся за її перемогу. Його мученицька смерть наочно висвітлила проблему: в Україні йде війна за існування української нації.
Вірного сина України Артема Мирошниченка ми провели в останню путь 8 грудня. Поховали на кладовищі в Ямполі, де спочивають його рідні.
Мовчазний красень, він завжди був у перших рядах. З прапором, з українською мовою, у вишиванці.
Таким ми й запам’ятаємо його, борця за Шевченкову Україну.

Оксана БОЛОТЮК
м. Бахмут Донецької обл.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ