Моя мама, Марія Здоровецька, народилася 2 серпня 1906 р. в м. Ольвіополі (нині в межах м. Первомайська Миколаївської обл.) в сім’ї Івана Пузина і Соломії Марищук. Мамин дідусь, Іван Пузин, – нащадок козака з Гарду (тепер с. Мигія на Первомайщині). Прийшов у Гард із Чернігова. Бабуся Устя – правнучка гардівського кошового. Друга бабуся, Марфа Гончаренко, родом зі Звенигородки Київської губернії. Імовірно, теж козацького роду: на її могилі стояв висічений із граніту козацький (мальтійський) хрест. У нашій сім’ї зберігались українські традиції. Найбільше цінувалися чесність, правдивість і доброзичливість.
Мама закінчила 4 класи гімназії в Одесі та 3 класи Ольвіопольської міської школи. Володіла французькою мовою і, звичайно, українською та російською. Захоплювалась історією. Знала багато казок і пісень. Завжди заколисувала дітей піснею.
Любов до книжки передала всім чотирьом дітям – Феліксові, Тамарі, Юркові та Інні. Ми любили зимовими вечорами збиратися під теплою грубкою, тоді мама читала нам “Кобзаря”, “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Кайдашеву сім’ю” та інші твори українських класиків. У чотирирічному віці всі вміли читати. Любили книжки Брема про тварин, птахів, риб.
Мама для нас була доброю порадницею, тому від неї ми не мали таємниць. Виховувала в повазі до батька. Привчала до домашньої роботи. Це дисциплінувало нас і прищеплювало почуття обов’язку. Дівчаток учила шити і вишивати, хлопчиків – пришивати ґудзики, штопати, робити іграшки, ялинкові прикраси, ляльки-мотанки, гербарії, малювати, оберігати все живе. Хлопчики з допомогою батька виготовляли шпаківні, годівниці для пташок.
Для мами діти були всі однаково дорогі. Життя розкидало нас по світах, але в день народження мами всі сідали за стіл у батьківській хаті. Це була наша традиція. В останні хвилини її життя ми були коло неї. Відійшла мама 17 березня 1988 року.
Царство Їй небесне і вічний спокій!
Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА, дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького
|
