 МУХА Леонід Юхимович (23.05.1926, Варшава). Громадський діяч, голова Братства вояків 1-ї дивізії УНА (2004 – 2010), член Історичного клубу “Холодний Яр”, автор споминів про Визвольну боротьбу.
Син сотника Армії УНР Юхима Івановича Мухи (1888, с. Пушкарівка, тепер Верхньодніпровського р-ну) та Валентини Василівни Винничук (1904, м. Дубровиці біля м. Рівного). Підстаршина-кулеметник 2-ї сотні (компанії) батальйону “Вільднер” 29-го п. п. дивізії “Галичина” (пізніше 1-ї Української дивізії УНА; 1943 – 1945). Учасник боїв у Словаччині, Словенії та Австрії. У боях виявив хоробрість. Двічі поранений. Нагороджений “Наґкампфшпанґе” (за рукопашні бої) та відзнакою за поранення. Лицарським поводженням із мирним населенням частина, де служив Л. Муха, здобула повагу. Зустрічався з видатними українськими діячами – полковником Петром Дяченком, сотником Дмитром Паліївим, майорами Миколою Палієнком, Іваном Ремболовичем та Євгеном Побігущим.
Незважаючи на те що Л. Муха був сином політичного емігранта і народився в Польщі, у червні 1945 р. його депортували до СССР – хоч він не був громадянином цієї держави. Потрапив на спецпоселення в Кемеровську область. Працював на шахті. Оволодів майже всіма гірничими професіями – коногона, люковантажника, лісогона, забійника, підривника, електрослюсаря. 21 червня 1948 р. Л. Муху заарештували. Судили за “зраду батьківщині” (ст. 58-1а) та антисовєтську агітацію (ст. 58-10). Вини своєї Л. Муха не визнав: казав, що воював в українській дивізії, а метою була Вільна Україна...
Далі був етап на Колиму. Добував золото на родовищі Мальдяк (Колима), який мав “славу винищування політв’язнів”. Потім було родовище каситириту “Надєжда” на Верхоянському хребті, далі – золотоносний “прііск” “Комсомолєц”. Звільнили після смерті Сталіна, у грудні 1955 року. У травні 1958 р. повернувся на Батьківщину. З Наталкою Михайлівною Кончаківською (також репресованою) пустили у світ сина Ярослава (інженер, журналіст) і дочку Ірину (лікаря).
Автор книжки “«З Австрії на Колиму». Спогади дивізійника” (Львів, в-во “Афіша”, 2003; три перевидання). Спогади написані щиро, чесно і правдиво. Вони допомагають сучаснику розібратися в складних перипетіях Другої світової війни. У передмові автор бажає молоді незалежної України “так любити свій народ і Україну, як любили вояки дивізії «Галичина» – 1-ї УД УНА”. Леонід Муха провів анкетування 145 дивізійників із Миколаївського району Львівської області, біографічні дані про них помістив у додатку книжки. Співавтор книжки “«Дивізія Галичина» в запитаннях і відповідях” (Львів, Галицька видавнича спілка, 2009, три перевидання).
Підсумовуючи пройдений шлях, Леонід Муха зазначає: “Думаю, що все-таки я щаслива людина”, бо “найкращі роки провів у боротьбі за Батьківщину”. Роман КОВАЛЬ Дж.: “З Австрії на Колиму”. Спогади дивізійника // Незборима нація (Київ). – 2005. – Квітень. – Ч. 4 (230). – С. 2.
Коваль Р. Сто облич Самостійної України. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; “Український пріоритет”, 2013. 
|
