Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


100 років бою Вороньківської сотні


4 – 5 лютого 2019 р. виповнюється 100 років бою сотні Івана Черпака на р. Трубежі

У грудні 1918 р. більшовицька армія на чолі з В. Антоновим-Овсієнком без оголошення війни перейшла український кордон… Станцію Березань бронепотяги зайняли 3 лютого 1919 року.
Напередодні, 2 лютого, вороньківські козаки вирушили полями до р. Трубежа. По дорозі до них приєдналися козаки з Рогозова, Іванкова, Любарець. На підводах везли сокири, пилки, лопати – все необхідне для побудови оборонного рубежу. Вдалося зібрати близько 350 досвідчених і 150 молодих козаків без бойового досвіду. Прибувши на місце, козаки заходилися будувати оборону на лівому березі Трубежа, за мостом, розібравши близько 200 метрів залізничної колії. Рейки і шпали використали для побудови укріплень, зокрема й двох кулеметних гнізд.
Рили окопи, будували укріплення, готували місця для стрільби на високих деревах, що росли в заплаві річки. Кожен козак мав кілька зручних позицій для ведення бою і відпочинку. Оборонні споруди простяглися по обидва боки залізничного мосту більш як на кілометр. Де лінія оборони закінчувалася, козаки спиляли дерева й кущі, зробивши з них барикади. Це давало змогу з іншого боку річки вести прицільний вогонь у фланг нападників. Черпак розраховував, що ворог стягне всі сили до мосту, а підмога, що мала надійти з боку Києва, зможе, перейшовши міст, оточити і знищити ворожі сили в районі станції Березань.
Обоз розташували на правому березі річки, біля мосту, в лозах і очеретах. Уздовж річки на правому березі встановили пости. Хлопці на конях і підводах їздили вниз і вверх від мосту – щоб не дати червоним можливості зайти в тил, переправившись через річку. Обозним і керівником оборони правого берега Черпак поставив свого двоюрідного брата Михайла Куленка. З ним були переважно молоді, недосвідчені хлопці. У таборі варили їжу, у казанах носили її хлопцям на позиції.
3 лютого до Івана Черпака доєднався отаман Міхно з невеличким загоном, його відвели в запілля для відпочинку. Посилили козацькі лави хлібороби з Баришівки, Процева, Рудякова, Старого, Кийлова та інших сіл.
Уранці 4 лютого до недобудованих позицій повільно підійшов ворожий бронепоїзд. Помітивши розібрані рейки, зупинився. З бронепоїзда зійшли з десяток розвідників. Їх відразу знищили влучним вогнем. Бронепоїзд відповів вогнем і відступив.
У наступ пішла піхота. Посувалася вона засніженим полем, тож зазнала чималих втрат. Більшовики то відкочувались, то знову насувалися, змінюючи напрям атаки. Намагалися пройти і з флангів, але, діставши відсіч, відступали.
Мали втрати й козаки. Вбитих і поранених підводами відвозили у села.
На другий день вороги використали кавалерію й артилерію. Гарматний обстріл  більшовики почали зранку. Під прикриттям вогню червоний ескадрон прорвався на міст. Невелика група козаків, що була в таборі, вчинила шалений спротив, але була порубана.  Козацька молодь почала на підводах тікати, хтось сховався в очеретах і лозах, хтось потрапив у полон. Утік і командир обозу Михайло Куленко. За це потім Черпак його  розстріляв.
Обоз червоні не переслідували. Закріпившись на правому березі Трубежа, за мостом, зайняли кругову оборону. Вбитих і поранених козаків вкидали до великої ополонки, прорубаної біля берега біля мосту, туди ж багнетами загнали й полонених. Усе це бачили хлопці, які сиділи в очеретах.
А на лівому березі тривав бій. Лише під вечір на лівому фланзі оборони ворог потіснив любарецьких та іванківських козаків, загнавши частину з них у річку, але Черпак рішучою контратакою відновив позиції. Так минула друга доба бою.
Допомога з боку Києва не надійшла, сотня потрапила в оточення.
Під ранок Черпак вирішив прориватися. Його хлопці переповзли міст і тихо ліквідували вартових, які дрімали. Зі зброєю і пораненими тихцем рушили на  Вороньків.
Коли зійшло сонце, росіяни організували погоню. А козаки вже пройшли кілька кілометрів. За авангардом рухався обоз із пораненими. Декого несли на ношах. Основні сили йшли позаду, разом з Черпаком. На дерев’яних санчатах тягли 2 кулемети. Почувши погоню, колона півколом розвернулася до ворога. Кулемети охороняли фланги.
Черпак наказав замаскуватися у снігу і без команди не стріляти. Обоз із пораненими продовжував рух. З десяток козаків мали наказ, відстрілюючись, імітувати втечу.
Ось задвигтіла мерзла земля – на дорозі з’явилася колона вершників під червоним прапором. Побачивши козаків, що втікали, більшовики вихопили шаблі й прискорили рух. Засідки не помітили.
За хвилину ворожий ескадрон було знищено. По полю лише бігали коні без вершників. Черпак наказав полонених не брати, поранених добити, забрати прапор, коней і одяг убитих. Ми їх сюди не кликали!
Червоні добу відновлювали розібрані рейки, ховали загиблих, приводили до ладу свою банду.
Зайнявши станцію Березань 3 лютого, до Києва окупанти добралися лише надвечір 7 лютого.
У бою на Трубежі полягло орієнтовно півтори сотні козаків, серед них близько 84 вороньківців. У центрі рідного села їм встановлено обеліск.

Уляна ПЕТРЕНКО
с. Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл.

На світлині – отаман Іван Черпак (сидить).



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ