У Кривому Розі вийшла друком монографія члена Історичного клубу "Холодний Яр" Олександра Мельника і Рема Терещенка "Репресоване Криворіжжя (1919 - 1936)". 

За даними Всесоюзного перепису населення 1926 року, 84,1% жителів Криворіжжя становили українці. Це був український край. О. Мельник і Р. Терещенко пишуть: "Насильницька політика реквізицій щодо селянства викликала серйозний опір. Протягом 1920 - 1921 рр. на Криворіжжі існувало понад 30 збройних повстанських формувань чисельністю від 100 до 20 тис. бійців ("Степова дивізія"). Першими великими груповими справами було викриття в Криворізькому повіті в лютому-березні та в липні 1920 р. розгалуженої мережі "петлюрівського підпілля". Ця організація під проводом Миколи Скляра та Івана Клепача... Головним напрямком роботи чекістів у 1921 р. залишалася боротьба з повстанцями, які діяли під гаслом незалежності України. В першу чергу - з отаманом Івановим (Григорієм Тишаніним), загонами Свища, Сергія Клепача, Чорного Ворона та інших. У боротьбі із селянським повстанським рухом брали участь регулярні військові частини, зокрема Латиська дивізія та 6-та Чонгарська дивізія. Ставилася мета тотального упокорення селянства, унеможливлення будь-якого опору радянській владі. 

В березні 1921 р. на території Криворіжжя ввели фронтовий стан, влада перейшла до ревкому з трьох осіб… Методом впровадження соввлади терор, залякування населення масовими репресіями за підтримку повстанства або саботаж розпоряджень органів радянської влади. В січні 1920 р. Катеринославський губревком і губернська компартійна організація, обговоривши декрети ВЦК і РНК про припинення червоного терору, визнала цей указ несвоєчасним з огляду на великий розвиток повстанства. Початок 1920 року ознаменувався введенням у дію постанови Всеукрревкому від 2 лютого про застосування вищої міри покарання - розстрілу до "активних контрреволюціонерів". 14 жовтня видано наказ № 9 Криворізького повітового ревкому про розстріл за поширення провокаційних чуток…"

Близько тисячі підпільників було страчено або ув'язнено. Судили навіть тих, кого лише підозрювали у причетності до руху опору чи в нелояльності до радянської влади. 

Наприкінці березня 1921 р. реввійськрада 1-ї Кінної армії разом з Катеринославським губвиконкомом видали наказ № 34 про взяття заручників і їхній розстріл за опір радянській владі, приховування повстанців і зброї, вбивство радянських працівників. Відповідальність перекладалася на місцеве населення за принципом кругової поруки. За несвоєчасне повідомлення про появу повстанців - трибунал… У селах, які розбійна російська влада називала бандитськими, було введено інститут відповідачів. Відповідачі, як правило дбайливі господарі, відповідали власним майном, а то й життям за недонесення про появу повстанців…

Комуністи боролися і проти УАПЦ, вилучали з бібліотек українські книги, бо розуміли, що це духовне джерело збройного опору завойовникам.

О. Мельник і Р. Терещенко планують і далі досліджувати репресії Москви на Криворіжжі. Наступна книга охопить період 1937 - 1938 років, а третя - з 1939-го по 1959 рік.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, директор Ірпінського історичного музею