Віра Павлівна Рябчук вишивала все життя. Її син Іван ріс у чарівному світі української вишивки. Але він захопився музикою. Викладав хорове й оркестрове диригування в Уманському педагогічному училищі. А після смерті матері у 2002 році несподівано почав вишивати. У Віри Рябчук не було доньки, тож її мистецтво успадкував син.
Іван Іванович вишив з півсотні поезій Тараса Шевченка. Скрізь зазначає час і місце написання Шевченком вірша, час і місце вишивки.
Перед президентськими виборами Іван Рябчук вишив “Гамалію” і на полотні “дописав”:
Святий Боже, дай нам славного Гамалію,
Хай й тепер рятує він нашу бідну Україну!
Коли вишивав вірша “Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?”, сталася трагедія під Іловайськом. Іван Рябчук вишив:
Попід містом Берестечком
В Іловайському котлі
Наші славні козаченьки
За Вкраїну полягли.
Про них слава не зникає,
Бо герої не вмирають!
До поезії “Великий льох” вишив епіграф:
Чверть століття як нема
Двоголового ярма!..
Ой не смійтесь, злії люди;
Воля випала не всюди,
Мусим змести скрізь оту –
Москалівську сволоту!
Виставка вишивки Івана Рябчука “Вишитий Кобзар” експонувалася в багатьох музеях та інших закладах культури Києва, Київщини, Прикарпаття, Буковини, а також у Литві й Латвії. Майстер дарує музеям свої роботи. Зокрема, Уманській картинній галереї подарував твір “Ґонта в Умані” – уривок із поеми “Гайдамаки”.
Жінки, які захоплюються вишивкою, стверджують, що роботи Рябчука ідеальні.
Торік майстру виповнилося 75 років.
Бажаємо п. Іванові довгих творчих літ!
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського
історико-краєзнавчого музею | 
