Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


“Книжка про хороших людей”


“Книжка про хороших  людей”

“26 – 28 травня 1924 р. в чеське місто Подєбради приїхав Ужгородський руський театр Товариства “Просвіта” під керівництвом Олександра Загарова. П’єси дуже сподобалися студентам і викладачам Української господарської академії, яка вже три роки набирала сили в цьому місті. Три дні поспіль емігранти охоче відвідували вистави – вони так скучили за рідним краєм, за українським театром, за своїми людьми!
І “артисти лишилися дуже вдоволеними”. Один з них сказав:
– Вражіння таке, ніби побував на Україні.
І не дивно – в Подєбрадах у той час чи не кожний дев’ятий мешканець був українцем, ну а в театрі українська публіка складала абсолютну більшість…
І студенти, й артисти подарували одне одному Україну”, – так починається передмова до т. 2 енциклопедії Визвольної боротьби “Подєбрадський полк” Армії УНР”, який має вийти на межі липня і серпня ц. р. у видавництві “Орієнтир”. Автори – Роман Коваль, Віктор Моренець, Юрій Юзич.
“Готуючи енциклопедію, – читаємо далі передмову Романа Коваля, – не раз передивлявся фотографії Подєбрад початку ХХ століття. Зісканував їх Віктор Моренець у нашому подєбрадському пансіоні, власне невеличкому готельчику, де ми поселилися в жовтні 2015 року. Тут у кожному номері лежав прекрасний кольоровий альбом про місто, яке й для нас стало дорогим. І на стінах висіли фотокартини затишного курорту, що несподівано перетворився на одну з українських столиць Європи – тут у травні 1922 р. почала свою діяльність господарська академія, студентами якої стали січові стільці, повстанські отамани, вояки Галицької армії та Армії УНР, члени Української військової організації, а від 1925 р. і члени Легії українських націоналістів. І тихе курортне місто раптом постало військовим табором УНР та політичною столицею українського націоналізму.
Готуючи цю книжку, не раз переглядав і вояцькі світлини. Звичайно, серед них були й образи тих, хто з ентузіазмом вітав у Подєбрадах українську трупу Олександра Загарова.
Боже, які гарні люди дивилися на мене!
І прийшла думка: та це ж книжка про хороших людей!
Так, багато з них видатні особистості, їх важливо повернути в науковий обіг… Але не менше зігрівала думка, що ми з Віктором Моренцем і Юрком Юзичем вертаємо в наше буття образи світлих людей! Як жаль, що вони на століття були викреслені з нашого життя! Нас навчали на прикладах інших людей, часто ворогів, до того ж видатних та успішних. Та й зараз, коли чверть століття самостійного державного життя позаду, чи у школах та вищих навчальних закладах України вчать нашу молодь на жертовному прикладі борців, які, опинившись у чужих краях не по своїй волі, змогли реалізувати себе “в убогих умовах емігрантщини” – як видатні науковці, інженери, кооператори, митці…
У цьому томі спраглий знань українець потрапить під магнетичний чар наших світочів. Перед внутрішнім зором пройдуть вояки-поети Євген Маланюк та Леонід Мосендз, вояки-історики Ігор Лоський, Андріан Марущенко-Богданівський та Борис Монкевич, “генерал-художник” Іван Омелянович-Павленко, командир Подільської групи УПА Другого зимового походу Михайло Палій-Сидорянський, командир 6-го куреня Низових запорожців 1-ї Запорозької дивізії Василь Недайкаша, командир кінної сотні Запорозької Січі Іван Пекарчук, старшина-гарматник полку Чорних запорожців Іван Лазор, командир 2-ї Кулеметної бригади Гнат Порохівський, отаман Гайсинської повітової окремої кінно-пішої сотні Степан Радзієвський, старшини Армії УНР і дивізії “Галичина” Микола Палієнко, Віктор Малець та Михайло Пікульський.
Про декого з них читач уже чув, про декого почує вперше, наприклад про Дмитра Папенка – отамана повстанського загону в Таврії, а восени 1921 р. – коменданта партизанського кінного відділу Бессарабської групи Української повстанської армії. Подивишся на його обличчя – й одразу зрозумієш, хто перед тобою.
Які потужні особистості, а ми навіть не чули про них!
А що ми знаємо про Володимира Пасічника-Тарнавського, командира 1-ї старшинської сотні конвою Гетьмана України Павла Скоропадського, журналіста, діяча ОУН? Чи про Миколу Левченка, члена РУП, кооператора, співтворця Кременчуцької “Просвіти”, голову Всеукраїнської спілки хліборобів-демократів?
А хто розповість про Галину Ліневич, сестру-жалібницю, вчительку, учасницю “Просвіти” та Союзу українок? Що вона не зробила для нашої Батьківщини, що ми так ганебно забули її світле ім’я? А може, хтось розкаже про Миколу Проскурничого? На його гімнастерці – Залізний хрест за Зимовий похід. Це найвища вояцька нагорода доби УНР. Залізним хрестом могли нагородити тільки українського лицаря. А що ми знаємо про нього?!
Ось Тамара Петрів, підпільниця, просвітянка, член Союзу українок. “Коли згадуємо це ім’я, – писав Ларіон Липовецький, – з пам’яти мимоволі виринає 1917 рік, золотий чар відродження України, перед очима мимоволі стають постаті великих со­ток українських дівчат, що, овіяні цим чаром весни 1917 року, вже з пер­ших днів Української національної ре­волюції, а то ще й перед нею, стали у лави борців за незалежність України і виконували найнебезпечнішу революцій­ну роботу”. А ось вже спомин самої Тамари Петрів: “На стіні моєї скромної студент­ської кімнати висить плякат, на цьому плякаті, на тлі густо синього неба, золоте сонце, а над його гострими променями напис – “Україна є, була і буде!”. Кожного ранку, коли, прокинувшись, гляну на цей плякат, зразу так радісно стає на душі. Хутче, хутче вставати, не гаяти ані хвильки часу (…) Де поділося розмірене студент­ське життя: лекції, зачоти (заліки. – Ред.), іспити, пра­ця в лябораторії, вечірки, театр? Це все таке нецікаве тепер і зовсім не­важне. Із перших днів революції якось зовсім непомітно для самої себе я увій­шла в групу української активної молоді, яка завжди була напоготові для виконання найрізноманітніших доручень і завдань...”
Ось такі чудові люди повертаються!”
Головна цінність нашої енциклопедії не в т. зв. перших особах, її коштовність у збереженні імен т. зв. неісторичних постатей. Ось ці прекрасні і, на жаль, призабуті, напівстерті образи: Антін Кущинський (сотник Вільного козацтва, комендант Гуцульського коша Карпатської Січі, редактор еміграційних журналів), товариші міністра внутрішніх справ УНР Гордій Няньчур і Микола Литвицький (загинув у березні 1939-го в боротьбі за Карпатську Україну), Дмитро Оснач (козак 6-ї Січової дивізії, пластун, діяч ОУН, зв’язковий референт Головної команди Карпатської Січі), сотник Армії УНР Микола Певний – актор, режисер, засновник Волинського театру; начальник секретного відділу Військового міністерства УНР Арсен Погрібний, упорядник унікального альбому “Наївне мистецтво”.
Вояки УСС, УГА, Армії УНР та повстанські отамани стали музикантами, художниками, поетами, інженерами, діячами Пласту і “Сокола-Батька”, педагогами, просвітянами, священиками, лікарями, редакторами, письменниками, перекладачами, диригентами, композиторами, кооператорами, адвокатами, лісничими, спортивними діячами, співаками, акторами, мистецтвознавцями, меценатами, діячами УВО, Легії українських націоналістів та ОУН, захисниками Карпатської України.
Виявили вони себе і як науковці. Так, сотник Армії УНР Василь Кучеренко здобув науковий ступінь доктора технічних наук, повстанець Олександр Питель став доктором права, а хорунжий Леонід Мосендз – доктором хімічних наук. Доктором права УВУ і членом-кореспондентом НТШ став і наймолодший вояк Армії УНР Микола Кушніренко, 1906 року народження. А хорунжий Армії УНР Осип Луцейко очолив хімічну лабораторію американської авіаційної компанії “Локхід”. Старшина Армії УНР Кирило Мазур на еміграції виявив себе не тільки талановитим інженером і живописцем, а й авторитетним у Франції хіміком. Січовий стрілець Іван Малько, комендант м. Бахмута, учасник Конгресу українських націоналістів у 1929 р., здобув ступінь доктора права Українського вільного університету.
Це забута слава і гордість України.
І вони тепер з нами”.

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ