Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Свято однодумців


Свято однодумців

22 січня в Києві в Інституті українознавства відбулася зустріч однодумців – членів Історичного клубу “'Холодний Яр” з різних куточків України. Нагода поважна – 20 років нашої діяльності, 20 років нашої великої праці.
Делегати 3-ї конференції Історичного клубу “Холодний Яр” – визначні діячі української культури і науки. Ось деякі прізвища: доктор медичних наук Орест Абрагамович, кандидат філософських наук Тарас Беднарчик, режисери Володимир Бондаренко, Олександр Домбровський та Олександр Рябокрис, сотник Історичного товариства “Чорні запорожці” Роман Боровик, народні депутати України Юрій Бублик та Юрій Левченко, скульптори Михайло Горловий і Дмитро Бур’ян, поети Василь Ковтун, Тетяна Лемешко, Владлен Ковтун, Антоніна Литвин та Валерій Мартишко, командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, волонтери Анна Конош, Марина Хаперська, Іляна Гайдук і Василина Наконечна, директор Медведівського історичного музею Богдан Легоняк, журналісти Микола Владзімірський, Костянтин Дикань, Олексій Редченко, Олена Антюшенко та Віталій Опанащук, член Апеляційного суду Київської області Юрій Кулішенко, дослідники Визвольного руху Віктор Моренець і Владислав Карпенко, директор Кам’янського історичного музею Юрій Ляшко, господиня музейного комплексу “Дикий хутір” Леся Островська, захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов, доброволець батальйону “Айдар” Євген Городничук-“Гриць”, заступник голови Центру спеціальної тактичної підготовки “Білий вовк” Леонід Ісаков, редактор газети “Шлях перемоги” Віктор Рог, письменники Роман Коваль і Валерій Войтович, директор Олександрівського історичного музею Василь Білошапка та директор Ірпінського історичного музею Анатолій Зборовський, заслужений працівник культури України Микола Оцун, голова Політичної консультативної ради при Вінницькій ОДА В’ячеслав Березовський, курсант Національної морської академії Олекса Мацієвський, інженер Наталка Осьмак, літературні редактори Надійка Овчарук та Віктор Радіонов, магістр державного управління Віктор Фастовець, засновник Цибулівського приватного історичного музею Володимир Вознюк, селянин Олександр Півень, який власним коштом поставив у Червоній Мотовилівці пам’ятник Тарасові Шевченку.
У цей день нас вітали піснями своїх товаришів члени Історичного клубу “Холодний Яр” Сергій Василюк, Тарас Силенко, Василь Лютий і гурт “Хорея козацька” на чолі з неперевершеним Тарасом Компаніченком.
Серед делегатів і гостей було чимало ветеранів Визвольної війни, вояки легендарних українських бойових формацій – “Айдару”, “Азову”, “Карпатської Січі”, 95-ї бригади, батальйону оперативного призначення ім. генерала Кульчицького.
Початок конференції проголосили сурма Данила Перцова і тулумбас сотника Романа Боровика.
“Шановні козаки, дорогі козачки! – звернувся Роман Коваль до своїх друзів. – Щиро вітаю вас із 20-літтям нашої організації та Днем Соборності! Бажаю, щоб наші сердечні мрії про славу України і смерть Росії здійснилися.
Історичний клуб “Холодний Яр” створено в січні 1997 р. з ініціативи Проводу Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”. Наш клуб об’єднував та об’єднує вчених, краєзнавців, митців, літераторів, журналістів, громадських діячів, учасників і нащадків учасників Національно-визвольних змагань українського народу для виконання мети й завдань, визначених Проводом ДСУ.
ДСУ вже давно немає, але накази організації, створеної членами ОУН, вояками УПА та політв’язнями, ми досі втілюємо в життя.
Давно вже немає УПА та Української Головної Визвольної Ради на чолі з Кирилом Осьмаком, діячем Центральної Ради, але є його дочка Наталка, яка зберегла для нас пам’ять про свого батька – учасника і творця двох Визвольних епопей.
Надаю почесне право відкрити наші збори членові Історичного клубу “Холодний Яр” Наталці Осьмак”.
І п. Наталя відкрила 3-тю конференцію Історичного клубу “Холодний Яр”. В Інституті українознавства залунало: “Ще не вмерла України ні слава, ні воля…”
Першим привітав делегатів і гостей директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко. Потім слово взяв Роман Коваль. “Основною метою діяльності клубу, – сказав він, – є дослідження боротьби українського народу за побудову національної держави, відновлення історичної справедливості щодо полеглих, увічнення їхнього подвигу. За 20 років члени Історичного клубу “Холодний Яр” зробили чимало добрих справ. Історичний клуб “Холодний Яр” – це відроджені могили героїв, це десятки книжок і фільмів про Визвольну боротьбу, сотні радіопередач і вечорів пам’яті героїв, тисячі статей. Це робота в архівах. Це пам’ятники українським героям, меморіальні дошки, перейменування вулиць на їхню честь. Це Всеукраїнські щорічні вшанування героїв Холодного Яру, які, на думку Юрія Сиротюка, є головною культурною подією року. Це музичні фестивалі на їхню честь. Це газета “Незборима нація”.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це реабілітація зганьблених російською окупаційною владою наших героїв – громадська, а тепер уже й на державному рівні: Генеральною прокуратурою та в суді. Це й Указ Президента України про вшанування 100-ліття Української революції. 20 років ми вертаємо із забуття святих героїв України, вшановуємо їх як рідних людей. Якщо почну перераховувати всі наші справи, конференція може затягнутися… Головне, що завдяки великій праці ми стали – колись зруйнованою ворогом – ланкою між героями доби УНР і нинішнім поколінням, яке має реалізувати нарешті державницьку ідею вояків Армії УНР, отаманів нескореної України та вояків УПА.
Ми відновили історичну пам’ять…
Ми сприяли відновленню бойового духу нашої нації.
Ми реабілітували образ ворога, який владоможці та їхні ЗМІ маскували 25 років, називаючи російського люципера стратегічним партнером.
Тепер щодня в державних новинах лунає: російські окупанти, російські терористи, російські бандформування… Раніше це називалося розпалюванням міжнаціональної ворожнечі. Тепер це говорить наша держава. І наші діти тепер зростають у правді. Вони змалечку знають, що Росія – ворог.

На початку 1990-х член ДСУ Василь Барладяну із жалем казав, що ми звели Національно-визвольну боротьбу лише до слова. І все ж це слово таки вибило іскру. І на початку ХХI ст. з’явилося нове покоління войовників. Є такі хлопці й серед членів Історичного клубу “Холодний Яр”. Маємо можливість щиро подякувати їм”.
І делегати стоячи вітали командира “Легіону Свободи” Олега Куцина, захисника Донецького аеропорту Миколу Тихонова, старшого лейтенанта Збройних сил України Віктора Радіонова, вояка легендарного батальйону “Айдар” Євгена Городничука-“Гриця”, добровольця Олександра Литвина (частина, де він служив, тепер називається батальйоном ім. генерала Кульчицького).
Щиро дякували й добровольцям “Карпатської Січі” Юркові Черкашину-“Чорноті” та Юркові Сиротюку, добровольцям батальйону “Азов” Миколі Круку, Олегові Петренку, Маркові Мельнику, Олександрові Алфьорову, Ярославові Харченку, добровольцеві “Айдару” Миколі Швабу-“Клаусу”, воякові 95-ї бригади Валерієві Котенку, добровольцеві батальйону оперативного призначення ім. генерала Кульчицького Юрію Матеа та генерал-майору Олегові Мікацу, командирові 169-го навчального центру Сухопутних сил у Десні.
Роман Коваль запропонував стоячи вшанувати членів Історичного клубу “Холодний Яр”, які відійшли в інший світ. Під урочисто-скорботні звуки сурми і тулумбаса прозвучали їхні імена: останній головнокомандувач УПА Василь Кук; поет, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського Михайло Іванченко; учасниця Визвольного руху, дружина командира УПА-“Південь” Омеляна Грабця-“Батька” Галина Грабець; видатний винахідник, перший дослідник Кубанської України, меценат Ренат Польовий; краєзнавець і фольклорист Володимир Вовкодав, який зібрав понад 2000 народних пісень; мовознавець і громадсько-політичний діяч Юрій Мурашов; нащадок Тараса Шевченка, директор музею у Знам’янці В’ячеслав Шкода; провідний інженер-авіаконструктор КБ ім. Антонова Віктор Данильченко.
“Уже не заспіває нам кобзар Віктор Лісовол, автор знаменитої пісні “Наливаймо, браття, кришталеві чаші”… – продовжував Роман Коваль. – Відійшла на Луки Сварожі Ольга Страшенко, автор поезій про діячів Визвольного руху, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського. Пішов у похід за своїм батьком Віталій Западнюк, доктор медичних наук. Він син Гната Западнюка, учасника Першого зимового походу Армії УНР, автора стрілецької пісні “То не грім загримів”.

То не грім загримів,
То не бір зашумів,
Не столітні дуби затріщали.
То в завзятій борні,
Віковічній, страшній,
З України кайдани упали.

9 травня 2014 р. в муках помер Леонід Череватенко, поет, учасник установчої конференції клубу, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка.
Померли, не дочекавшись реабілітації своїх рідних, наші друзі й члени нашого клубу: Катерина Булавин, двоюрідна онучка отамана Зеленого; Іван Водяний, син холодноярського отамана Якова Водяного; Надія Гальчевська-Дидинська, дружина отамана Якова Орла-Гальчевського; Таїсія Калагурська, дочка отамана Ананія Волинця; Марія Темченко, дочка Івана Лютого-Лютенка; Софія Терпило, онучка отамана Зеленого; Володимир Чучупак, син холодноярського повстанця Дем’яна Чучупака, племінник Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака; Лідія Чучупук-Завалішина, дочка начальника штабу полку гайдамаків Холодного Яру Петра Чучупака; Валентина Чучупак, дочка холодноярського повстанця Дем’яна Чучупака, племінниця Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака; Ждан Шемет, син Володимира Шемета, члена Центральної Ради, друга і соратника Миколи Міхновського; Ніна та Олекса Щириці, дочка і племінник холодноярського отамана Якова Мамая-Щириці, учасники установчої конференції нашого клубу.
Згадав Роман Коваль і тих членів Історичного клубу “Холодний Яр”, які через вік і хвороби не змогли прибути на конференцію: сотенний УПА Мирослав Симчич-“Кривоніс” (5 січня виповнилося 94 роки); патріарх українського лісовідновлення Павло Вакулюк (28 серпня йому виповнилося 89 років); дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Тамара Олексіївна Здоровецька (7 січня їй виповнилося 87 років); онук вереміївського отамана Охтанася Келеберди Іван Келеберда (2 липня йому виповнилося 86 років); син сотника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Леонід Юхимович Муха, кулеметник дивізії “Галичина” (26 травня ми відзначили його 90-ліття); племінник холодноярського отамана Якова Мамая-Щириці Павло Щириця (17 січня йому виповнилося 79 років); нащадок чорноліського отамана Пилипа Хмари Юрко Хмара (18 березня йому має бути 79 років), онук цвітнянського повстанця Олександр Ромащенко – дід Карбала – 26 березня він відзначатиме свої 78 років у самотності, без вірної дружини, за якою тужить уже 10 років.
Кобзаря Василя Литвина не пустила на конференцію стенокардія, історика Костя Завальнюка – грип, Івана Омелянюка, засновника ГО “Рух захисту української мови”, зупинила пневмонія, а мецената нашого заходу Ігоря Гаврищишина – травма. Геннадій Іванущенко досліджує в Лондоні архів ОУН.
Член Історичного клубу “Холодний Яр” Леонід Цимбал служить на Донеччині водієм медроти 72-ї бригади, а член нашої організації Олександр Косіненко-Ґонта – нині заступник командира батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 17-ї Окремої танкової бригади. Це він колись відновив могилку трьох зарубаних будьонівцями дівчат на Мліївській Січі отамана Голого – Трохима Бабенка. А тепер пішов боронити Україну від новітніх бандитів-будьонівців.
Відслужив 5 ротацій на Луганщині у складі батальйону “Золоті Ворота” член історичного клубу Петро Билина.
У роботі конференції взяв участь і Генеральний прокурор України Юрій Луценко. В питанні реабілітації борців за волю України він зробив більше, ніж усі генеральні прокурори разом узяті. Те, що він прийшов привітати членів Історичного клубу “Холодний Яр”, говорить про його серйозні наміри відновити історичну справедливість щодо борців за волю України.
У роботі конференції також взяв участь начальник управління зв’язків Генеральної прокуратури з громадськістю і ЗМІ Андрій Демартино, співупорядник книжки “Героїзм і трагедія Холодного Яру”, яку Історичний клуб видав 1996 року.
Від імені Верховної Ради щирі вітання надіслав Голова Верховної Ради України. “Ви відновили пам’ять про героїчну добу великої боротьби українського народу… – звернувся Андрій Парубій до членів Історичного клубу “Холодний Яр”, – продемонстрували світові унікальний феномен Холодноярської бойової організації і загалом героїки Армії УНР. На цій героїці виховано вже не одне покоління патріотичної молоді в незалежній Україні. Вашими книгами надихаються сучасні воїни, які сьогодні боронять Україну, Європу і весь вільний світ від смертоносного російського імперіалізму. Адже в них дається розуміння того, що війна, яка сьогодні триває з віковічним ворогом України – Росією, розпочалася не учора і навіть не у 2014 році. Цьогоріч ми відзначаємо століття Української революції. Століття безперервної війни українського народу за свою державність. Століття непримиренної війни з імперською Москвою. Щиро дякую за вашу невтомну державницьку працю, завдяки якій виховується міцна українська нація. Бажаю вам натхнення та наснаги у вашій діяльності, нових пошуків, здобутків та перемог! Слава Україні!”
Командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, який стояв біля витоків Історичного клубу “Холодний Яр”, розповів про значення історії Визвольної боротьби для боєздатності Збройних сил України. Військовослужбовці, котрі виростали на книжках про Холодний Яр та Армію УНР, про Карпатську Січ 1939 року й УПА, знають, за що вони борються, за що страждають і нехтують небезпекою смерті. Вони вмотивовані, їхня боєздатність на кілька порядків вища, ніж боєздатність військовослужбовців, які прийшли в ЗСУ, бо тут вони можуть більше заробити, ніж у цивільному житті.
Слова Олега Куцина підтвердив і його бойовий побратим – генерал-майор Олег Мікац, донедавна командир 93-ї бригади, а тепер командир 169-го Навчального центру Сухопутних сил у Десні. Він поставив за приклад добровольців ОБЧ “Карпатська Січ”, які знали, за що і проти кого боролися на Донбасі. Тому й всіляко допомагав січовикам. Співпраця між 93-ю бригадою і “Карпатською Січчю” є зразком співпраці між регулярними та іррегулярними формаціями.
“Лютнева революція 1917 року і Революція Гідності 2014-го ще не завершилися, – – так почав промову народний депутат України Юрій Бублик, який напередодні конференції подав заяву до Історичного клубу “Холодний Яр”. – Їхні ідеали ми ще не захистили. Шкода, що замість того, щоб пізнавати правду і ставати вільними, багато хто воліє закрити очі й вуха, мовляв, не це головне, а хліб насущний. Мусимо переконати таких “громадян”, що коли між волею і хлібом вони виберуть хліб, то позбудуться і хліба, і свободи. Пишаюся, що перебуваю в товаристві шляхетних однодумців – людей, які працюють, щоб наш народ відновив історичну пам’ять і разом з героями минулого прийшов до перемоги”.
Народний депутат України Олег Петренко, вітаючи Романа Коваля з переобранням на посаду президента Історичного клубу “Холодний Яр”, подарував макет рушниці Мосіна. У складі делегації полку “Азов” на конференцію прибули Микола Крук, Олександр Алфьоров, Марко Мельник і Ярослав Харченко.
Від Інституту національної пам’яті привітав товариство Павло Подобєд, від Інституту українознавства – д. і. н. Павло Гай-Нижник та д. і. н. Арсен Зінченко, від ВО “Свобода” – заступник голови партії Юрій Сиротюк, а від імені ГО “Сокіл” – доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” Юрко Черкашин-“Чорнота”.
Керівник Військово-історичного клубу “Курінь Печерської сотні Київського реєстрового полку” Олександр Харченко представив козаків в одязі війська Богдана Хмельницького, розповів про свою організацію.
Людмила Гребенюк розповіла про духовне пробудження й відродження сіл Княжичів й Жорнівки Києво-Святошинського району під впливом діяльності Історичного клубу “Холодний Яр” і від імені об’єднаної громади сіл подарувала Романові Ковалю картину “Червона калина” княжицького художника Володимира Кузки – далекого родича отамана Пилипа Косаря-Драника.
Народний депутат України Юрій Левченко під час свого виступу раптом висловив здивування, що він досі не є членом Історичного клубу “Холодний Яр”. І оформив заяву – під дбайливим керівництвом Марини Хаперської, секретаря конференції.
– Друже Юрію, – пожартував Роман Коваль, – вам – преференція, якої ще ніхто не мав, – рекомендацію вам пишу на тулумбасі!
Сказав – і зробив! І делегати щиро привітали новоспеченого члена Історичного клубу!
Слід сказати, що атмосфера під час конференції була тепла, дружня, доброзичлива, братерська.
Купава Литвин виконала пісні своїх батьків – “Чародійну кобзу” і “О зоре-земле” (сл. Антоніни Литвин, муз. Василя Литвина). Читали прекрасні поезії про Холодний Яр і Небесну сотню Владлен Ковтун, Тетяна Лемешко, Володимир Ковтун та Антоніна Литвин. Валерій Мартишко виконав ліричну пісню “Дочекайся мене” та продекламував історичну поему “Переяславська рада отамана Зеленого” і вірш “Десять годин до війни” – всі твори його авторства.

Десять годин до війни,
Якихось сімсот кілометрів –
І можна стати обличчям до смерті
Під свист свинцю чужої весни.

Десять годин до війни,
Дорогами Байди, де море Озівське,
Щоб захистити своє, українське,
Вгризаються в землю України сини.

  

“Пісню про отамана Зеленого” спільно виконали Сергій Василюк, Тарас Силенко і Живосил Лютий. Тарас Силенко проспівав й історичні пісні “До города Конотопа військо підступало” та “В Закарпатті радість стала”, а разом із Живосилом Лютим – “Четверту добу уриваються плови”. Живосил Лютий чудово виконав пісню про захисників Донецького аеропорту та “У Холоднім Яру”. Сергій Василюк заспівав кубанську народну пісню та гімн ОУН.
Серед гостей можна було помітити дослідника повстанського руху В’ячеслава Василенка, к. і. н. Інну Старовойтенко, співавтора книжки “Отаман Савонов” Леся Ісаїва, вчителя історії Тараса Воскобойника, журналіста Олександра Вівчарика, краєзнавця Володимира Захарова, юриста Олександра Бесєдкова, фотомитця Володимира Захарука, фахівця з комп’ютерних технологій Дмитра Свідіна; Ніну Цвєткову, онучку Федора Петриченка, начальника кулеметної команди отамана Зеленого; онучку отамана Марка Трепета Наталку Столяренко, реконструкторів Івана Гранаткіна, Михайла Лічмана, Всеволода Буравченка, Миколу Пострелка, Олексія Заболотного, прес-секретаря КМО ВО “Свобода” Ярослава Голобородька, видавця Дмитра Головенка, журналістку Укрінформу Ірину Мамчур.
Конференцію зафільмували телезнімальна група телеканалу “Культура” і Ростислава Мартинюка.
3-тя конференція Історичного клубу “Холодний Яр” ухвалила звернення до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України з вимогою зберегти в середній школі предмети “історія України” та “українська література” і до міністра культури Євгена Нищука – з проханням присвоїти звання народного артиста України членам Історичного клубу “Холодний Яр” Тарасові Компаніченку і Тарасові Силенку; звання заслуженого артиста України – членам Історичного клубу “Холодний Яр” Сергієві Василюку і Василеві Лютому.
Було ухвалено резолюцію “Проспект Мирослава Мисли в Харкові має бути!”, а також звернення до військового керівництва під назвою “Армія УНР, а не армія СССР має стати орієнтиром для українського війська”.
Щира подяка членам оргкомітету – Олені Артюшенко, Іляні Гайдук, Оксані Герасим’юк, Інні Дискант, Марії Донець, Олесі Коваль, Любі Криворот, Олегові Куцину, Олександрові Литвину, Василині Наконечній, Тетяні Наумчук, Максимові Селюзкіну, Тарасові Силенку, Миколі Тихонову, Олені Тригуб і Марині Хаперській, які організували цю конференцію.
Щира подяка Богданові Галайку та колективу Інституту українознавства, на території якого пройшла ця незабутня зустріч!
“Неймовірні люди зібралися на 3-й конференції Історичного клубу “Холодний Яр” – вчені, науковці, громадські діячі, артисти, бійці та ветерани російсько-української війни: добровольці, вояки ЗСУ, оборонці ДАП, – підсумувала секретар зборів Марина Хаперська. – Скільки чудових людей, скільки цікавих думок, скільки захоплюючих виступів! Мала за честь бути причетною до цього магічного дійства.
На конференції відчула, що ми не лише вшановуємо борців різних епох, а й творимо нову Україну. Найкраща характеристика – це слова захисника, що вже третій рік на війні, вояка з Донецька, який сказав після конференції: “За таку Україну я готовий померти”.
Слава Україні! Героям слава!”

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Використано світлини Миколи Владзімірського, Миколи Тихонова, Анастасії Похідняк і Лариси Громадської.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) і Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці)



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ