 Лауреатом Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2016 р. став член ОУН з 1943 р., дев’яностолітній Володимир Караташ за книжку споминів “На барикадах Кенгіра”. Рішення про це на з’їзді ВО “Свобода” оголосили Олег Тягнибок і Роман Коваль. Довідка на лауреата: член Організації українських націоналістів з 1943 року (став членом ОУН у 17 літ), вояк УПА, стрілець у сотні “Сталевого”, діяв на території сучасних Вінницької, Черкаської і Кіровоградської областей.
За дієву любов до України засуджений до 8 років позбавлення волі. 11 місяців перебував у Горьківській тюрмі № 1. А в 1949-му його перевели до Воркути – в табір суворого режиму “Речлаг”. Працював на шахті № 7. Створив підпільну групу, яка підготувала майже 500 саморобних гранат великої розривної сили. Мета: повстання, ліквідація катів і спроба втечі. Судив Володимира Караташа військовий трибунал Біломорського військового округу. За “організацію і керівництво антирадянською групою українських націоналістів”, яка готувала повстання в таборі, засуджений до розстрілу. Закованого перевезли до Вологди, де провів 5 місяців в одиночній камері смертників. Щоб підтримати свій дух, ходив по камері й декламував вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.
Російські кати 8 разів імітували розстріл. І щоразу, коли за ним приходили до камери, він гордо піднімав голову і казав: “Я готовий”.
Після смерті Сталіна розстрільний вирок замінили на 25 років тюрми і концтаборів. Етапований із Вологди до Казахстану в табір суворого режиму “Степлаг” селища Кенгір (Джезказган). Там у травні – червні 1954 р. взяв активну участь у Кенгірському повстанні, про яке залишив спогади “На барикадах Кенгіра”.
Із дружиною – Ганною Лук’янівною (в дівоцтві Людкевич) познайомилися в Кенгірі, під час повстання, коли об’єдналися жіночий і чоловічий табори. В останню мить витягнув її із-під гусениць танку. На волі народили сина Михайла і дочку Оксану.
Володимир Караташ – автор трьох книжок споминів: “Прометеї Заполяр’я”, “Обережно: гранати”, “На барикадах Кенгіра”. У роки незалежності він – член Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”. 20 серпня 2007 р. нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Лауреат Літературної премія ім. Євгена Маланюка за видання “На барикадах Кенгіра” (2008). І ось тепер – нова нагорода. У дипломі №5 Лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського Історичного клубу “Холодний Яр” зазначено:
“Присуджено Володимирові Михайловичу Караташу за участь у Визвольній боротьбі та висвітлення її у своїх творах і виступах, за популяризацію Визвольної ідеї, написання спогадів “На барикадах Кенгіра” та за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті й духовності українського народу, утвердження національних цінностей у житті українського народу.
Роман Коваль, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, редактор газети “Незборима нація”, член Національної спілки письменників України, академік Академії наук вищої освіти України.
Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв.
30 вересня 2016 р.”
Нагадаємо, що Євген Маланюк і Юрій Горліс-Горський – не тільки геніальні письменники, а й учасники Визвольної боротьби, старшини Армії УНР. Літературний талант і вояцьку звитягу поєднав у собі й Володимир Караташ.
Слава вірним синам України!
Щиро вітаємо нашого дорогого батька отамана Володимира Караташа з високою відзнакою! Предовгих літ у Самостійній Україні! Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 
На світлині
Роман Коваль представляє Володимира Караташа, лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2016 р. |
