Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Спогади Олекси Сім’янціва


У листопаді 2015 р. до мене звернувся Роман Коваль із проханням набрати щоденник поручника Армії УНР Олекси Сім’янціва, брата Валентина Сім’янціва, підхорунжого 3-ї кінної сотні кінного полку Чорних запорожців. Разом з Віктором Моренцем він його розшукав у Подєбрадах.
Щоденник Олекса  писав у 1945 – 1946 роках. У ньому – про долю українських скитальців на території Австрії.
У безкінечній дорозі поряд з Олексою весь час був член РУП, доцент Української господарської академії Олександр Коваленко. Олекса завжди характеризував його прихильно, ось маленький фрагмент: “Зо мною живе проф. Коваленко, людина інтелігентна, бачив на свойому віці багато. Ми з ним багато говоримо, споминаємо старе, трохи лаємо нове…”
 У щоденнику вояка – туга за рідним краєм, бажання бути поряд з рідними, мати свій куток. “Дожився! – писав він. – Люди мають по 4 – 5 валізок повних, жалуються, що немає куди класти барахла. А тут є куди покласти, але нема чого. Чи буду ще колись мати більше? Мабуть, навряд! Так, прийдеться бідувати, мабуть, уже до старості. Мені так хочеться домашнього затишку, хочеться жити домашнім життям, мати добре мешкання, утульне. Мати біля себе дружину. Але це все тепер здається таким неможливим, про що можна тільки мріяти...”
Автор чесний із собою, також і до інших. Коли залишається останній шматок хліба, він ніколи не з’їсть його сам, а завжди поділиться з тим, хто поряд.
Олекса страшенно переживав через несправедливість світу. “Росія винна в тому, що моя Батьківщина гине, знищена, обкрадена, обезкровлена... Всі росіяни – чи то білі, чи червоні – мої вороги”.
Олекса Сім’янців прагнув нової війни з Росією. В ній бачив свій шанс повернутися додому. “Як би то ні було, а конфлікт буде! Я його теж хочу, бо тоді, може, постане Україна – ціль мого життя. Я готовий перенести ще більше і гірше, чим я переніс, аби тілько Україна була вільна, незалежна, перестала бути московською колонією. Очевидно, сам теж піду до війська, аби тілько прийняли. Хочу ще раз пережити той романтизм, який я пережив у 1917 – 1920 роках. Я ще не старий, здоровий! А хто ж заборонить мені віддати життя за Батьківщину!”
Більшовики вдавалися до всіх можливих способів, аби затягти українців до совєтської України. І це призводило до трагедій. Ось як згадував про одну з них: “Був свідком просто неймовірного випадку, як НКВД-исти забирали людей з табору до Росії. Спочатку приїхали самі. Потім з відділом американських жовнірів і офіцерів. Народ, щоб рятуватися, заповнив Церкву і вивісив чорний прапор із гаслом “СОС”. Священик почав служити молебна. Совітчики бачили, що можуть програти справу, тим більш, що американські жовніри відмовилися слухати своїх офіцерів і силою витягати людей з церкви. Закликали американську жандармерію військову. І та приступила до справи чисто по-жандармські. Коли на візвання вийти, священик вийшов із хрестом вперед, то совітчики його били хрестом. Почалася масакра: 9 чоловік забитих, 80 арештовано й вивезено, але по дорозі 37 з них утекло, так що вловили тільки 43”.
Олекса вірив, що більшовиків можна перемогти. І прагнув знову стати в лави українського війська.
Роман Коваль має намір видати цей щоденник окремою книжкою. Ці спомини, безперечно, заповнять ще одну прогалину в історіографії Визвольних змагань.

Катерина ТИЩЕНКО
Канів – Київ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ