 Зона АТО. На блок-пості стоїть вусатий укр зі свинцевими очима. Він уже другий рік на війні. До посту підрулює крутецький джипяра, за кермом – молодий чувак у спортивному костюмі, курить дорогу “сігарєтку”, в салоні – шансон, поруч на передньому сидінні – модна губаста “тьолка” в лисячому полушубку. Укр зупиняє джип і на всякий випадок поправляє автомат.
Укр (ввічливо, але сухо):
– Доброго дня! Вийдіть із машини і покажіть документи, будь-ласка.
Чувак:
– Чьобля?! Шо ти сказал? Ніпанімаю... Павтарі!
Укр (суворо): – Вийдіть із машини і покажіть свої документи! Будьте ласкаві... Чувак (кривляючись):
– Танубля... Ніпанімаю я вашу мову. Будьтє што?!
Укр (тихо, льодяним голосом):
– Шановний водій, будьте ласкаві, вийдіть із машини і пред’явіть документи...
Чувак (нагло):
– О-о-о, шановний, ги-и... Ета как?! Карочє, ваєнний, я вашу мову бидляцкую ніпанімаю, ґаварі па-русскі!
Укр (спокійно):
– Добре, хочеш по-русскі, не вопрос!
Боєць передьорнув затвор автомата, різко відчинив дверцята джипа, схопив за водія за карк і ривком витяг його. Потім мовчки завалив мордою в грязюку, наступив бєрцаком на спину і приставив дуло автомата до потилиці.
Укр:
– Документи, с-сука! Рахую до трьох і стріляю без попередження після слова “три”! “Па-русскі”, падло! Буде тобі “па-русскі”...
У салоні продовжує волати шансон, “тьолка абсолютно равнодушна до проісходящого”. Вона демонстративно відвернулася і мовчки курить у відчинене вікно.
Чувак обісцявся. Плаче, просить не вбивати, протягуючи солдатові портмоне з документами і пачкою різних купюр у ньому, а холодне зимове сонце з усмішкою споглядає з блакитного, холодного неба. Today in UA Новини України 
|
