“Іван Васильович Омелянюк (1920, с. Підсинівка – 23.06.1941, м. Ковель). Учасник Визвольної боротьби. Розстріляний російськими катами в Ковельській в’язниці… Україно! Ти вічна в його жертві, а він вічний в Тобі”, – ці слова викарбовано на пам’ятникові, який 3 жовтня відкрито в с. Підсинівці Старовижівського району Волинської області. Монумент споруджено з ініціативи і коштом молодшого брата – Івана Васильовича Омелянюка. В житті вони ніколи не бачилися – молодший Іван народився 1942 року, його й назвали на честь брата, який загинув за Україну. Понад дві сотні людей прийшли вклонитися Іванові Омелянюку, борцю проти польської та російської окупації, серед них брат Іван, сестри Марія та Анастасія, племінник Григорій. Молебень відслужили священики УПЦ КП та УГКЦ Ковельського і Старовижівського районів, а кобзар Тарас Силенко заспівав повстанську пісню “Осінні квіти відійшли, зморожені вітрами”…
Потім ведуча урочистостей Галина Голубович запросила до слова Романа Коваля. “Яка важлива сьогодні подія! – сказав він. – По 74 роках ми згадуємо “незлим тихим словом” людину, яка загинула через свою любов до України. Значить, ми пам’ятаємо… І поспішаємо сюди, в невідому досі Підсинівку, з різних усюд, щоб вклонитися йому. Саме таке було заповітне бажання десятків тисяч борців за волю України, – щоб колись і про них згадали, про їхню добровільну жертву. Сьогодні нас єднає радість причетності до відновлення справедливості до одного з вірних синів нашої Вітчизни”.
Найбільше запам’ятала старшого брата сестра Марія, 1929 р. нар. Ось її спогад: “У нас був найстарший брат Іван, дуже гарний і добрий хлопець. Міцно любив він Україну. У 20-річному віці вчився в Мільцях, у вечірній школі. Це було приблизно в 1940 році. З вчителем Богуславським, якого прислали на роботу з Ковеля, вони читали багато українських книг, “Кобзаря”, влаштовували в хатах вистави. Але комуністи тоді забороняли читати українське. Енкаведисти приїхали, коли ми спали, зробили обшук і знайшли “Кобзаря”. Зв’язали Іванові руки і повели до підводи. Повезли в Ковельську тюрму… Мати просила про побачення із сином. Коли в камеру одчинили двері, їй сказали: “Дивись, он твій син”. Там лежав страшно побитий чоловік. Мама благала: “Покажіть мені мого сина, бо то не мій син”. А покалічений озвався: “Мамо, то я, ваш Іван”. Мати сплеснула руками і зомліла. Більше вона сина не бачила”…
Полеглого вшанували учасники українсько-російської війни та волонтери. На меморіальному мітингу промовляли також заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Сергій Кошарук, голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, голова Старовижівської районної ради Василь Романюк, заступник голови Старовижівської районної держадміністрації Петро Філюк, сільський голова Підсинівки Марія Тищук, заслужений учитель Україна Леся Ковальчук, керівник Волинського відділення “Правого сектора” Сергій Дружинович, голова ГО “Старовижівщина” Ярослав Бащук та інші.
Виконали пісні вокальний квартет “Акорд” Волинської обласної філармонії, народний аматорський ансамбль “Жайвір” зі Старої Вижівки, жіночий хор Ковельської організації Союзу українок, ансамблі “Промінь” і “Обрій”. Вразив чудовим співом повстанських пісень й імпровізований хор священників.
Подію висвітлили 5 канал, ковельське та луцьке телебачення.
Вічна пам’ять борцям за волю України! 
На світлині – Анастасія Рубчук, Марія Бондар та Іван Омелянюк прийшли до свого старшого брата Івана. Село Підсинівка Волинської обл., 3 жовтня 2015 р. |
