• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Рік тому…

На день Незалежності 2014 року Андрій розповів тележурналісту про свого товариша, який поруч гладив великого пса. Всю увагу Андрій звертав на нього, розповідав як він геройськи поводився на полі бою. А про себе – нічого…
Андрій Михайлович Юркевич народився 18 квітня 1982 р. в с. Білозірці Ланівецького району Тернопільської області. Боєць спортивного клубу "Характерник" (Тернопіль), активний учасник протистояння на Майдані, зокрема й 18 – 20 лютого 2014 року. З початком війни на Донбасі вступив до батальйону "Айдар".
На чолі 2-го взводу 2-ї роти "Захід" 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар" брав участь у звільненні Луганщини. Вів щоденник учасника війни.
5 вересня дві групи батальйону підійшли до блокпоста на ділянці Металіст – Щастя в Луганській області. Через артобстріл довелося відступити в лісосмугу, потім машина з бійцями виїхала в бік Щастя. В машині було 12 осіб першої групи “Термінатора” та 11 бійців 2-ї групи під командуванням Андрія Юркевича. Проскочивши поворот на Кольорові Піски, через 1 – 1,5 км вони під’їхали до блокпоста, на якому майорів український прапор. “Термінатор”, командир групи, вийшов з машини і підійшов до постового.
Той запитав:
– Хто такі?
Відповів:
– Ми – Айдар!
– Айдар! – крикнув постовий.
І бандити з блокпосту, відкрили вогонь по нашій машині. Вибухнув бензобак. Здетонували боєприпаси. Багато бійців було поранено, багато хто дістав опіки. Тікали в гайок та соняшники. Позаду лунали поодинокі постріли, очевидно, добивали поранених.
Один із наших поранених дістався до вояків 80-ї бригади. Десантники кинулися на допомогу айдарівцям, влетіли на блокпост, підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блокпоста і пішли на Щастя.
Поховали Андрія в Тернополі на Микулинецькому цвинтарі, де від 1920 р. спочиває начальник Генерального штабу Армії УНР Євген Мишківський.
Товариші видали спогади Андрія про Майдан. Написав він їх перед тим як вирушити на Донбас. Перший наклад – 50 примірників. Із книжки дізнаєшся, про бої на Інститутській, про те, як під прицілом снайпера рятували поранених та виносили тіла загиблих. Спогади Андрія Юркевича дають зрозуміти, що спонукало молодих людей прямо з Майдану йти на фронт захищати Батьківщину.
Спогади “Моя революція” презентували в Тернополі 11 листопада 2014 року. Невдовзі їх перевидали, вже накладом 2500 примірників.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Андрія Юркевича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Кадри з його похорону стали початком документального фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія “Добровольці Божої чоти”.
Вічна пам’ять борцям за волю України!

Роман КОВАЛЬ