Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Ад’ютант Симона Петлюри


Василь Костьович Бень народився 29 березня 1885 р. в селянській родині в с. Ременів (тепер Кам’яно-Буського району Львівської області), жителі якого завжди стояли в обороні своїх національних прав. Село дало чимало вояків до УСС, УГА та УПА. У Ременеві, зокрема, народився полковник Роман Сушко.
Василь Бень закінчив львівську гімназію та філософський факультет Віденського університету. Вже до Першої світової війни вчителював. Як і всі члени його родини, він знався з Андреєм Шептицьким. Зустрічі з митрополитом неабияк впливали на формування світогляду молодого вчителя.
Як старшину резерви його покликали до австро-угорського війська. 1914 року фельдфебель Бень у 19-му Ландверному полку вчив військової грамоти двадцятитрьохрічного Євгена Коновальця, призваного до армії напередодні Світової війни.
У час військової завірюхи тисячі галичан, а серед них і Бень опинилися в російському полоні. Після Лютневої революції 1917 року Василеві вдається дістатися Києва. Тут зустрів свого земляка Романа Сушка, Євгена Коновальця, Івана Ющишина, які вже почали творити Галицько-Буковинський курінь.
1918 року Василя Беня, як людину з певним військовим досвідом та знавця кількох європейських мов, Симон Петлюра призначив своїм ад’ютантом, перекладачем і старшиною для особливих доручень. Так, під час переговорів з поляками, Василь Бень у складі української делегації зустрічався з Юзефом Пілсудським. Збереглася фотографія, яка зафіксувала мить, коли Василь Бень доповідав Симонові Петлюрі та Юзефові Пілсудському про початок дефіляди українсько-польських військ напередодні наступу на Київ.
Допомагав Бень і родині Симона Петлюри. Зберігся лист Головного отамана до дочки Лесі, яка у своїх листах до батька цікавилася долею Василя Беня. Ось уривок з листа Симона Петлюри: “Моя люба Лесінька. Я дуже тобі дякую за твого хорошого листа. Татко багато працює, згадує і мамочку, і Лесіньку. Бень воює з більшовиками та китайцями. А татко все думає, як би закінчилася війна, то він вмісті з Лесінькою та мамою поїхав би кудись в гори, щоб одпочити. Живе татко у вагоні і вже душно йому. Цілую тебе, моя доню...”
15 січня 1919 р. Василь Бень отримав високе призначення – на посаду начальника Окремого залізнично-технічного корпусу. Та вже 29 травня того ж року був усунутий з цієї посади...
Після поразки Армії УНР підполковник Василь Бень повертається до рідної Галичини. В часописі “Червона Калина” з’являються його статті про боротьбу українців за свою державність. У зв’язку з тим, що Юзеф Пілсудський особисто знав Беня, то польська влада його не переслідувала.
За рекомендацією митрополита Шептицького Беня призначають директором єдиної в Польщі державної української школи ім. Маркіяна Шашкевича. Невдовзі польське міністерство освіти було змушене визнати, що ця львівська школа стала однією з кращих у Польщі. А головне, що вона перетворилася на центр патріотичного виховання юних українців. Полякам лишалося бити вікна у школі та друкувати злісні наклепи на її директора.
У Василя Беня, який жив при школі, не раз гостювали Євген Коновалець, Андрій Мельник, Іван Ющишин, Роман Сушко та багато інших колишніх старшин УСС, а тоді вже членів УВО... Та надійшов “золотий вересень” 1939 року, коли в Галичину увірвалися червоні. Дивно, але Бень на захід на втік, хоча вже добре вивчив ментальність московської орди. 1940 року його звільнили з посади директора, а вже наступного року, 26 червня, арештували. “Доблесні” чекісти не барилися і тієї ж ночі по-звірячому закатували українського старшину у львівській тюрмі на Лонцького.
Після втечі червоних під ударами німців дружина Леся довго не могла впізнати змасакроване тіло чоловіка. Ідентифікувала лише за шкарпетками, на яких колись вишила дві літери – “В. Б”. Поруч з Василем Бенем лежав закатований брат Романа Шухевича – Юрко.
Поховали українського старшину на Янівському цвинтарі, на меморіалі УСС, але на початку 1970 рр. комуністичні вандали меморіал зруйнували. Однією з перших було знищено могилу Василя Беня.
Автор цих рядків понад 20 р. шукав місце поховання ад’ютанта Петлюри. І лише 1992 р., коли відновлювали стрілецький меморіал, могилу підполковника Беня було знайдено. Його тлінні останки ідентифікували. Близько 20 тисяч українців взяли участь у перепохованні. Його учні, земляки з Ременова, вчителі і школярі школи ім. Маркіяна Шашкевича, десятки священиків і вояків Національно-визвольних змагань проводжали Василя Беня на місце нового спочинку. Зі США приїхав син Костянтин.
Тепер Василь Бень спочиває поруч із прем’єр-міністром ЗУНР Костем Левицьким і командувачем УГА Мироном Тарнавським. А на фасаді львівської школи №34, де він 10 років був директором, встановлено меморіальну дошку. У шкільному музеї є відділ, присвячений Василеві Беню, на уроках школярі вивчають його життєвий шлях. Вічна пам’ять борцям за волю України!

Ігор ФЕДИК, заслужений учитель України, краєзнавець
м. Львів



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ