• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

“Загинув за Україну”

КІНДРАЦЬКИЙ-“КІНДРАТ” Василь Михайлович (10.03.1963, с. Струпків Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – 28.05.2015, с. Водяне Ясинуватського р-ну Донецької обл.). Заступник командира батальйону ОУН-ЗСУ, вояк 81-ї десантної бригади, заступник голови Львівської крайової організації НРУ, голова Миколаївської РДА Львівської області (2005 – 2010).
Народився в сім’ї вояка УПА. Закінчив журналістський факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Багатолітній староста народного ансамблю пісні й танцю “Черемош” при ЛНУ ім. Івана Франка.
Учасник вшанувань у Холодному Яру у квітні 2015 року.
Загинув на позиції “Шахта” (пряме попадання танку). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Залишив по собі двох дітей-школярів.
Чуйну промову проголосив на прощанні в церкві м. Миколаєва Львівської області тутешній парох. “Гуцульська вишиванка, камуфляж, десантний берет і неголена ще, напевно, з Майдану борода – саме так сьогодні виглядає справжня українська ікона!  Хто з вас приходив у церкву просити благословення на смерть? Так, були ті, хто просив у Господа благословення на війну, але лише Василь у розмові зі мною зі сльозами на очах стверджував, що справді готовий померти”.
Поет-фронтовик Борис Гуменюк сказав про покійного: “Іноді буває, роками живе поряд з тобою людина, а тобі про неї нічого сказати. А буває навпаки: влітає людина в твоє життя яскравим космічним спалахом – і світло й тепло від того спалаху залишається з тобою назавжди. Ось так півроку тому увірвався в моє життя Василь Кіндрацький, побратим “Кіндрат”. Усього півроку ми були знайомі – від кінця листопада, коли він разом з Андрієм Юргою, “Давидом”, опинилися у нас у батальйоні в Пісках. І ось “Кіндрата” вже немає. Так само немає “Давида”. Небо покликало їх до себе. За цих півроку він став мені братом і найкращим другом.  Це найбільша втрата з-поміж усіх втрат за всі мої 50 літ”.
Волонтерський рух України присвоїв В. Кіндрацькому звання “Народний герой України” (посмертно). Срібний орден тепер довіку зберігатиметься в його родині.
На честь його названо військову частину: 2-га десантно-штурмова рота ОУН ім. В. Кіндрацького 5-ї БТРГ.

Марта БОРДУЛЯК, Роман КОВАЛЬ