• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

4 червня знайшли тіло старшого розвідника 72-ї бригади Сергія Костакова-“Маестро”, який безвісти зник восени 2014 року. Голова прострелена. Руки зв’язані за спиною. На фронт “Маестро” пішов добровольцем.
Скрипаль, спецназівець, політв’язень часів Януковича. Після СІЗО втік за кордон. Вернувся по революції й одразу пішов добровольцем у розвідку 72-ї бригади. Вчив новобранців воювати. Завдяки його науці врятовано безліч життів.
Мало хто з нас умів воювати так професійно як Сергій.
Він вважав, що дух вирішує все. І був готовий на все.
Ще Серьога грав на скрипці. Майстерно. Так що навіть волонтерський центр допомоги 72-й бригаді назвали на його честь “Операція Маестро”.
Костаков вербував агентуру. Знайшов кілька сепарів, які втекти на українські території через внутрішні розбірки – їх самі ж сепари хотіли “клацнути”. Вони й зливали Костакову важливу інформацію.
Сергій багато знав і нічого не боявся. Був незручний для нехороших людей. Прямолінійністю й бажанням воювати заробив собі нелюбов з боку керівництва. Його з бригади поступово вижили. Костаков перевівся до спецназу. Отримавши документи на переведення до 81-ї бригади, збирався їхати в Київ. Але не дійшов до вокзалу. Востаннє бачили як його пакували невідомі військові у Волновасі. Казали, що його тримають десь у підвалі. Думаю, що його вбили українці, але не мєнти…
Останні тижні життя героїчного козака Костакова ми співпрацювали проти сепарів з усіх сил. А потім я поїхав з Волновахи. За кілька діб на потяг мав іти Сергій. І не дійшов. Воїни ідуть рано, щоб лишатися з богами війни на небесах вічно.
Ти був красунчик, Серього!

Євген КАРАСЬ