Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Ще раз про “братів-кацапів”


Уривок з неопублікованого рукопису Павла Крата “Крізь павутиння зросійщення”

Вже в Лубенській гімназії, читаючи “Русскую історію” Іловайського, Павло зрозумів, що ми – “малороси”, а “великороси”, це ті кацапи, ті “Ахвоньки”, що волочаться по нашому краю, шукаючи роботи, ті “богомольці” з “бродячої Руси” та ті “коробейники”, що ходять попід дверима, з клунком на плечах, продаючи ріжні московського виробу матерії...
“Я не міг уявити, – писав він, – як ті “руські” те саме, що і ми... У нас, як приходив до батька селянин, так горнична казала: “Пане, якийсь чоловік прийшов”. А як москаль приходив, то: “Пане, руський до Вас прийшов”. І в моїм розумінню були такі у нас нації: “люди, або селяни”, “пани, що вбиралися по-панському і розмовляли панською мовою”, “руські або кацапи”, “жиди”, “цигани”, “німці” та “ляхи, чи то поляки”. Та про ляхів ми більше дещо чули, ніж їх бачили, бо між нами їх майже не було. Хоч та вся з українського походження молодь, як і їхні батьки, що говорили “московською мовою Пушкіна”, але з українською вимовою, і котрі звали себе “русскими”, уважали собі за образу, коли б їх прирівняли до “руських”. Вони б запротестували і сказали б, що “ето кацапи”. Говоряча московською мовою українська пануюча кляса, [що] уважала себе за “русских”, зносила попри себе московських інтелігентів-зайдів остільки-оскільки, але московський нарід для неї був такий чужий, як і нашому селянству...
В літі 1895 року в Нижнім Новгороді над Волгою відбувалася Всеросійська виставка. Мені тоді був вже тринадцятий рік. Батько дістав вільний переїзд для учнів старшої кляси, як також і для себе, і для учителів. Батько теж і нас забрав з мамою.
Подорож далека. Їхали ми на схід. Спочатку була наша країна з нашими людьми, з нашими біленькими хатинами, ключами над колодязями та селами, усе похованими в балках під горами. А потім вздріли ми тих кацапів, що до нас часом заходять. Хати небілені, нарід у “лаптях” та кумачевих рубахах, шнурочками підперезаний. На головах “шляпи”, а не наші брилі. Їхні жінки ходять инакше, нема того чудового вишиття, що у нас, нема тих прехороших плахт, біленьких як сніг сорочок, вінків на головах, стяжок у косах. Голови у московок “платочками” попід бороду підв’язані, а убрання з дешевої різнокольорової фабричної марфи.
Десь за Калугою всадовилися у той віз (вагон. – Ред.), що ми їхали, учні та учителі якоїсь московської хліборобської школи. Вчувши їхню говірку, зараз ми їх назвали “Ахвоньками”, – чужі, не наші. Ну, а їхати мали з ними ще багато часу. Знічев’я наші хлопці співали то ту пісню, то другу. Москалі слухали. Нарешті і їхній національний дух пробудився, і вони сказали, ану, покажімо хахлам, як наші співають. І заспівали! Зарепіли, як немащені колеса. Співали: “Вніз да па рєчкє”, “Тула, Тула, Тула, Тула, Тула родіна моя”, “Во палє бєрьоза стаяла” тощо. Нам, “хохлам”, від того співу по кишках пороло... Вернувши додому, я лиш знав те, що їздив в чужі краї, між чужі люди.

Крат П. Крізь павутиння змосковщення. – На правах рукопису: без дати. – С. 43, 44, 46.

Довідка про автора

КРАТ Павло Юрійович (10.10.1882, с. Красна Лука Гадяцького пов. Полтавської губ. – 25.12.1952, Торонто, Канада)
Громадський і церковний діяч, протестантський священик, поет, журналіст, видавець; співредактор “Селянина” і “Правди”, редактор журналу “Віра і Знаття” (1922).
Діяч Лубенської РУП (1901 – 1904), пізніше – Української спілки РСДРП. Один з борців за створення Українського університету у Львові (1906 – 1907). 1907 року виїхав у Канаду. З 1918 р. – пастор і діяч Української євангельської церкви. У 1923 – 1938 рр. жив у Західній Україні, де заснував Українську євангельсько-реформовану церкву. Автор спогадів, статей на релігійну і суспільні теми.
Енциклопедія Українознавства. – Т. 3. – Київ: Глобус, 1996. – С. 1166.

Публікація Романа КОВАЛЯ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ