Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Художниця-борець Стефанія Шабатура


Стефа Шабатура народилася 5 листопада 1938 р. в селі Іванє-Золоте Заліщицького району Тернопільської області в селянській родині. Батько загинув на війні. Мама Анна – народна художниця і майстриня. 1961 року Стефа закінчила художнє училище, а 1967-го – Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, за фахом художник-прикладник. Член Спілки художників України. Гобелени Стефи Шабатури експонувалися на численних виставках і були високо оцінені. Про її творчість написано в 6 томі “Історії мистецтва України”.
Стефа Шабатура брала участь у роботі львівського Клубу творчої молоді “Пролісок”, розповсюджувала літературу самвидаву. 1970 року разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза. Добивалася дозволу бути присутньою на його суді.
Ув’язнили її під час масових арештів української інтелігенції 12 січня 1972 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації й пропаганди. Їй інкримінували, зокрема, розповсюдження машинописних збірок Василя Стуса “Веселий цвинтар”, Миколи Холодного “Крик з могили”, статті Валентина Мороза “Серед снігів”. 13 липня 1972 р. засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 3 років заслання. Ще до суду виключена зі Спілки художників.
Каралася в жіночому таборі ЖХ-385/3-4 в сел. Барашево Теньгушовського району (Мордовія). Брала дуже активну участь в акціях протесту, голодуваннях, домагалася статусу політв’язня, амністії для всіх в’язнів сумління, за що її карали у штрафному ізоляторі, карцері та приміщенні камерного типу – разом 115 діб карцерів і півтора року ПКТ.
Шабатурі забороняли малювати, у зв’язку з чим жінки-політв’язні оголошували протест і голодували. Лише 1974 року представник Львівського КҐБ привіз їй етюдник, фарби, олівці, пензлі та папір. Тому адміністрація табору не відбирала їх.
У кінці 1975-го С. Шабатуру возили етапом до Львова на “перевиховання”. 10 грудня, у День прав людини, вона, як і в попередні роки, оголосила голодування, протестуючи проти порушень прав людини в СССР. Попри наполегливі докори працівника Львівського КҐБ, Шабатура голодування не припинила. Тоді пообіцяли, що вона пошкодує про це.
Зразу ж після повернення до табору, просто на вахті, Шабатурі оголосили акт про спалення 150 її малюнків та екслібрисів, відібраних перед від’їздом, – як таких, де зображено табір, та “абстрактних”. “Крамольною” виявилася і літера “Ш” під малюнками: вона нагадувала тризуб… У лютому 1976 р. на знак протесту відмовилася від роботи. Її посадили в карцер, а в квітні – на півроку до ПКТ. Начальник табору Шорін цинічно заявив: “Мы сейчас не расстреливаем, но у нас есть другие способы сделать так, чтоб из лагеря вы живой не вышли”. Шабатура оголосила голодування, яке тримала 12 діб. Мордовськими таборами прокотилася хвиля протестів проти знищення інтелектуальної власності (тоді ж були оголошені акти про знищення вишивок Надії Світличної, віршів Ірини Калинець та Василя Стуса).
1976 року Стефі дали побачення з матір’ю на одну добу. Розмова прослуховувалася. Коли ж голосів не стало чути, начальник Мордовського КҐБ полковник Дротенко вломився в кімнату побачень і в сутичці відібрав у Шабатури ручку й папір з написаним текстом розмови. Дротенко доводив матері, що її донька невиправна, що таких, як вона, слід розстрілювати. Переконував, що її праць не знищували – знищили лише ті, на яких зображені в’язні та де були “абстрактні замальовки табору”. Дротенко кинув декілька екслібрисів на долівку і розтоптав їх...
Після такого побачення Шабатура знову протестувала проти знищення її робіт відмовою від рабської табірної праці. Її знову покарали карцером і ПКТ.
На етап Стефу Шабатуру взяли з одиночної камери в м. Явас на Різдво 1977 року. Заслання відбувала в с. Макушино Курганської області. Працювала в художній майстерні при Будинку культури (оформлення наочної агітації).
У лютому 1979-го група політв’язнів і засланців, зокрема Шабатура, підтримала Українську гельсінкську групу, оголосивши себе її членами. Як такій, що “не стала на шлях виправлення”, Шабатурі після закінчення заслання веліли нікуди не заїжджаючи прямувати до Львова і стати там під адміністративний нагляд. 2 грудня 1979 р. вона прибула додому. Однак міліція відмовилася її прописати у власній кооперативній квартирі, де жила її хвора мати – вдова учасника війни. Стефа категорично відмовилася будь-куди виїздити. Рік перебувала під адміністративним наглядом.
У кінці 1980-х Шабатура активно включилася в національне відродження. Була активісткою Львівських організацій “Меморіалу”, Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої Української Греко-Католицької Церкви, а у 1990 – 1995 рр. – депутатом Львівської міськради. З 1991 р. – голова Марійського товариства милосердя.
Працювала художницею в текстильній промисловості. 1994 року, як реабілітована, на пільгових умовах одержала приміщення під майстерню. У 1999 році нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Указом Президента України від 8 листопада 2006 р. як член УГГ нагороджена орденом “За мужність” І ступеня.
Померла 17 грудня 2014 р. після тяжкої тривалої недуги.
Нехай Господь оселить її там, де праведні спочивають, де нема хвороб і печалі.

Ірина РАПП, Василь ОВСІЄНКО,
Харківська правозахисна група



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ