Трагедія сталася у Страсний четвер, 14 квітня 1960 року, біля хутора Лози біля
Бережан. Каґебісти, не без допомоги сексотів, вистежили повстанців. Ліс оточило
військо. Прочісували кожен ярок, кожен кущик. Важко поранені Петро Пасічний
і Олег Цетнарський не здались живими. Останніми кулями вони обірвали свої життя.
Дружина Петра Марія Пальчак, теж поранена, вистрілила собі у скроню. Але рана
виявилася несмертельною. Тож довелось Марії пройти пекельні тортури в підземельному
ізоляторі КҐБ у Тернополі. В Підгайцях “суд” визначив їй 15 років тюремного
ув’язнення. В рідних Шумлянах зі сльозами на очах зустріла проголошення Незалежності
України, за яку віддали своє життя її коханий Петро, побратим Олег, тисячі нескорених
українських повстанців, борців проти чужоземних зайд і окупантів. Померла Марія
1997 року.
Подвиг повстанців нащадки не забули. З ініціативи Підгаєцької районної державної
адміністрації, зокрема її голови Ігоря М’якуша у глухому куточку Лозівського
лісу впорядкували невеличку галявину, а на місці, скропленому повстанською кров’ю,
поставили високий дубовий хрест.
21 жовтня 2007 р. на місце останнього бою вояків УПА прийшли сотні людей з Підгаєччини
і відомих повстанських сіл Підгаєччини і Бережанщини – Шумлян, Бокова, Слов’ятина,
Носова, Божикова, Тростянця. Василь Червоній привіз велику делегацію з Рівненщини,
голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок – зі Львова, а голова Тернопільської обласної
організації УНП Ярослав Джоджик – з Тернопільщини. Прибули члени станиці ім.
Клима Савура зі Збаража, багато гостей із сусідньої Івано-Франківщини, з Бережан
– члени осередків УНП, ВО “Свобода” та пластуни, яких привезла вчителька гімназії
Марія Даців. Із сусідніх сіл тут зібрались колишні повстанці, їхні рідні, політв’язні
і репресовані, люди, які пережили страшні роки комуноросійського терору, карались
по тюрмах і засланнях. Було багато молоді, школярів.
Людей не зупинив ні дошкульний пронизливий вітер, ні холодний осінній дощ. Вони
прийшли на це місце за покликом своїх сердець, щоб віддати шану нескореним повстанцям.
Сім священиків різних конфесій відправили панахиду за Петра, Олега, Марію, всіх
борців за волю України. Далеко лісами понеслась “Вічная пам’ять”. Отці освятили
хрест, свяченою водою окропили місце останнього бою.
До хреста лягли гірлянди, сплетені із хвої, барвінку і жовто-багряних листків
осіннього лісу, барвінкові віночки з гілочками червоної калини, живі квіти,
вінки. Серед них біля підніжжя хреста три фотографії – Петра, Марії і Олега
– молодих, незламних, з поглядом у майбутнє, з вірою, що їх кров пролита не
марно, що їхня справа не вмре, не загине.
Про славні справи повстанців говорили о. Петро Федів з Підгаєць, заступник голови
облдержадміністрації Анатолій Вихрущ, Василь Червоній, Олег Тягнибок, Ярослав
Джоджик. До сліз зворушливими були слова Марії Федів (племінниці Марії Пальчик),
дружини Олега Цетнарського Ольги, племінниці Петра Пасічного Мирослави, родички
повстанця Михайла Перегінця та інших.
Вшанували героїв думами-піснями у виконанні кобзаря Володимира Горбатюка про
зачинателя повстанського руху на Волині Тараса Бульбу-Боровця, славного командира
УПА-Північ Клима Савура (Дмитра Клячківського), віршами і піснями про нескорених.
А школярі присягнули з честю нести їхні заповіти. На закінчення урочистостей
громада виконала Державний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Голова Підгаєцької РДА Ігор М’якуш щиро подякував усім доброчинцям – установам
і організаціям, школам, сільським радам, лісництвам, які провели велику пошукову
і організаторську роботу, та тим, хто віддав у той день шану героям.
Відтепер до цього святого місця не заросте стежина народної любові, пошани до
тих, хто своєю смертю наближував світлий День Незалежності. Хай Лозівський ліс
буде пересторогою для того негідника С., який 1989-го, коли Союз уже тріщав,
а його “керівна і спрямовуюча” розвалювалася, написав про ці події брудний,
цинічний пасквіль, в якому прославляв ленінсько-сталінських головорізів-чекістів,
спотворював правду, лив бруд на повстанців. Брехнею хотів здобути славу, а заслужив
ганьбу.
Цього ж дня учасники урочистостей на цвинтарі в Шумлянах молитвою вшанували
пам’ять Марії Пальчак, поклали на її могилу квіти.
Омелян ГРАБОВСЬКИЙ, член Національної спілки журналістів України.
м. Бережани Тернопільської обл. |
