22 січня на в Києві на вулиці Грушевського вбили Сергія Нігояна... Пишу це і ридаю. Вчора з ним говорила... Сергію, як так?!
Вірменин, народився в Україні. 20 років. Батьки з Вірменії, живуть у Дніпропетровській області. Поїхав на Майдан 8 грудня. Стояв на барикаді біля Лядських воріт. Завжди вітався зі мною. Розповідав, що вдома його не любили, бо він був не таким, як всі… Він перший, хто кинувся захищати людей 19 січня... Вчора біля барикад сказав мені, що зареєструвався у фейсбуці. Кажу: додай мене, а він – прийду і добавлю...
Ну, чому так?! Сергію! Ти ж такий молодий!
Він завжди ходив зі своїм національним прапором.
Його більше нема! Вбили, тварюки, його! Спи покійно, Брате!
З Інтернету
***
Михайло Жіздневський (Локі), білорус, унсовець. Останні 10 років мешкав у Білій Церкві. Вбитий 22 січня на вулиці Грушевського пострілом снайпера.
Жіздневського кати знали в лице, бо він сміливо підходив до них впритул. Знали, що він їх не боїться, тому снайпер і знищив його. Ця смерть невипадкова. А тепер огидне міліцейське начальство хоче відповідальність за свій злочин перевалити на плечі майданівців, мовляв, не хочуть свідчити. А свідчити мають бійці ВВ і беркутівці, які бачили стрільця-вбивцю, бо стріляв він з їхніх лав.
***
Юрій Вербицький – мужній, гордий і волелюбний, але, на превеликий жаль, лише образ його залишився. Уявляю, що він пережив, коли його катували!
“Він поїхав на Майдан, щоб підтримати мирний протест, щоб сказати своє слово. Він був науковцем, сейсмологом, він дуже любив гори. Він завжди був готовий допомогти іншим”.
“Юрія вбили тому, що він українець”, – сказала його племінниця Оксана Вербицька.
***
25 січня від поранень, отриманих на вулиці Грушевського в Києві, помер Роман Сеник. Народився і жив у селі Наконечному Яворівського району Львівської області.
Після одруження жив у місті Турці на Львівщині.
Поховали його у рідному селі. |
