Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
Запис 25 січня 2011 р.
67 передача для Незалежного українського радіо в Чикаго
Рік по виборах
Шановні українці Чикаго!
Невдовзі минає річниця нашої поразки на президентських виборах.
Вже рік як ми живемо під владою 5-ї московської колони.
Але чи зроблено висновки?
Чи й далі перебуваємо в ілюзії, що то хтось інший винний у нашій трагедії, але тільки не ми.
Газета “Незборима нація” відгукнулась на цю сумну річницю статтею професора Новосибірського університету Вадима Шмирьова. Про нього, російського громадянина та українського мецената, я у грудні розповідав Вам.
Отже, послухайте точну зору нашого земляка з далекого – і для вас, і для нас – Новосибірська.
“На минулих президентських виборах до 2-го туру вийшло два кандидати, які відображали різні шляхи, – пише Вадим Шмирьов. – Усі, хто голосував проти Януковича, хотіли української України, всі ж, хто був проти Юлії Тимошенко, свідомо чи не свідомо, але допомогли силам, що прагнули російської України.
Ті ж, хто виступав проти всіх, фактично відібрали голоси в Юлії Тимошенко, відтак допомогли прийти до влади донецькому клану.
Закликали голосувати проти всіх Віктор Ющенко, Анатолій Гриценко, Арсеній Яценюк, Євген Сверстюк, Оксана Забужко, Степан Хмара, багато хто з українських націоналістів, серед них і Юрій Шухевич. Не можна стверджувати, що їхній вплив був визначальний, але все ж свої “5 копійок” на ваги Януковичу вони докинули.
В 1-му турі поведінку Гриценка, Яценюка та інших кандидатів на посаду президента розумію. Це була можливість перевірити, наскільки вони знаходять підтримку в суспільстві.
Та перед 2-м туром треба було вже думати про долю України. Але себелюбство пересилило. Зіграло роль і бажання зіштовхнути Юлю на узбіччя, щоб самим отримати перспективу, бо ж за нею їх не було видно.
Віктор Ющенко багато в чому допоміг Януковичу, зокрема використав кілька виборчих технологій, серед них і присвоєння звання Героя України Степанові Бандері напередодні 2-го туру виборів.
Чому він не зробив цього рік перед тим, до столітнього ювілею борця за волю України? Тому, що розраховував не тільки на голоси галичан. Він сподівався, що його підтримають і на сході України, відтак і не хотів “відлякати Бандерою” виборців східної України.
Але після гучного провалу втрачати вже було нічого, і він вирішив використати Степана Бандеру проти Юлії Тимошенко.
Указом про присвоєння йому звання “Герой України” президент викликав потужну активізацію проросійських сил. Хід був хитрий і підступний: якщо Тимошенко підтримає указ Ющенка, то втратить голоси “східного електорату”, якщо не підтримає – втратить голоси Галичини.
Вона не відреклася, підтримала Указ Президента, хоч і знала, що це зіграє проти неї, бо ж голосів на Великій Україні більше.
Ющенко досягнув свого – Юля програла, Янукович прийшов до влади.
Уже рік як “донецькі” вмостились у кріслах.
Куди вони ведуть, усі бачать.
Чи усвідомили свою помилку, а точніше злочин, “противсіхи”? Ні! Більшість із них досі відстоюють свою “правоту”.
Лише Андрухович покаявся. Він сказав, що хоча агітував проти всіх, та перед голосуванням у 2-му турі зрозумів помилковість своєї позиції і проголосував за Юлію Тимошенко. Він заявив, що розраховувати на перемогу у боротьбі з владою регіоналів без Тимошенко – велика помилка.
Радує, що українська інтелігенція виступила на боці Юлії Тимошенко. Про це свідчать і заяви письменників та громадських діячів у газеті “Літературна Україна” напередодні 2-го туру президентських виборів.
Попри гучну поразку, опозиція не об’єдналась. Суперечки в опозиційному таборі не вщухають. Партійники не розуміють, що, підтримуючи розбрат у своєму таборі, працюють на ворогів, підсилюють владу “донецьких авторитетів. І суперечки отих “борців” точаться не за ефективні шляхи боротьби за збереження нашої держави, а за крісло “головного опозиціонера”. Ніби лідери не призначаються за домовленістю.
Боротьба визначить головного отамана.
Хто краще воює, той і лідер. Той і поведе військо.
Хочеш бути лідером – воюй краще інших! І за тобою підуть.
Не про “посаду головного опозиціонера” треба думати, а як врятувати Батьківщину.
Це була стаття в газеті “Незборима нація” професора Новосибірського університету Вадима Шмирьова.
Редакція помістила поруч із статтею коротку біографію головного “Противсіха” – Василя Гуменюка, який публічно впровадив технологію, що допомогла Вікторові Януковичу стати Президентом України.
Ось кілька сходинок життєвої біографії Василя Гуменюка.
Народився на Прикарпатті, 1975 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, очолював студентські будівельні бригади в м. Сургут (Росія), був інструктором Івано-Франківського обласного виконкому, у 1979 – 1984 роках був заступником міськвиконкому курортного міста Яремче), потім 7 років головою цього міста.
Звичайно, був членом КПСС.
Усі ці посади Василь Гуменюк посідав у часи Радянського Союзу.
Це засвідчує, що він мав особливу довіру Москви.
У роки незалежності василь Гуменюк працював головою Івано-Франківської митниці, був постійним представником України у СНД.
2007 року зареєстрований кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку “Кучма” (№23 списку).
2 жовтня 2009 р. змінив прізвище на “Противсіх”. Вже 3 листопада подав документи на реєстрацію як кандидата у Президенти України. Був зареєстрований. На виборах здобув 0,16% голосів виборців.
Нещодавно Василь “Противсіх” звернувся до Міністерства юстиції, аби йому повернули назад прізвище “Гуменюк”. Міністр Олександр Лавринович відмовив, але все ж влада не забула заслуг “Противсіха”: прізвище йому повернули ще в лютому 10 р. і навіть посаду непогану дали – тепер він президент Івано-Франківської торгово-промислової палати.
Ось так, дорогі виборці-“противсіхи”!
Може, тепер ви зрозумієте, на чию провокацію клюнули і кому прислужилися.
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Попередні радіопередачі радіоциклу можна послухати в Інтернеті на сайті газети “Незборима нація” в рубриці “За Україну, за її волю”. |
