Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
Запис 4 січня 2011 р.
65 передача
для Українського радіо в Чикаго
Історик від Бога і серця
Шановні українці Чикаго, 3 січня 1922 р. в селі Колодрібка, тепер Заліщицького району Тернопільської області народився Василь Верига, борець за волю України, історик Визвольного руху.
З цієї нагоди київська газета “Незборима нація” опублікувала статтю Наталки Міняйло, студентки Київського національного університету.
Почала вона нарис з епіграфа Івана Багряного.
“Снилось, що землю їв на вулицi рiдного мiста... Вирiзав тiєї землi двi плитi з стiл завширшки й з чверть завтовшки... Потiм побачив, що це не просто земля, а торф, з чорними i бiлими шарами, на смак як вафля пiсна, нi, трохи смачнiша…”
Такі сни, мабуть, бачив і підхорунжий Василь Верига – на фронті під Бродами в червні 1944 року. За романом Івана Багряного “Огненне коло”, всі оточені під Бродами дивізійники загинули, але насправді багатьом вдалося вирватись.
Серед цих був і Василь Верига.
Нелегка доля судилася цьому козакові. Навіть прізвище його свідчило про це.
Вериги – ланцюги чи тягарі, які носили монахи для впокорення плоті. Ці “вериги” супроводжували Василя впродовж всього життя, але не зламали його, а загартували.
1951 року Василь Верига переїжджає до Канади. В Торонто здобуває вищу освіту. Змінивши багнет на перо, стає істориком.
Василь Верига – автор багатьох значних праць з історії України, а саме:
“Там, де Дністер круто в’ється” (про історію шкільництва на Заліщанщині),
“Дорогами Другої світової війни: легенди про участь українців у Варшавському повстанні 1944 р. та про українську дивізію “Галичина”,
“Нариси з історії України (кінець ХVIII – поч. XX ст.)”,
“Слідами батьків: Нариси історії 30-го полку дивізії “Галичина”,
“Втрати ОУН в часі Другої світової війни…” та інші.
Енергійно працював Василь Верига і на викладацько-бібліотекарській ниві як член Асоціації професорів Торонтського університету, Американської асоціації поширення славістичних студій, а також Американської асоціації бібліотекарів.
Активну участь Василь Верига брав і у громадському житті українців Канади, був редактором журналу “Вісті Комбатанта”, членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, викладав історію України на курсах українознавства ім. Григорія Сковороди, виконував обов’язки віце-президента Світового конгресу вільних українців.
Здобув лаври Василь Верига і як оборонець доброго імені українців. 1971 року, коли, здавалося, жахи війни залишились у минулому, коли виросло ціле покоління, що про війну лише чуло, газета “Торонто Стар” опублікувала статтю Симона Візенталя, який переконував, що в Канаді проживає понад тисячу воєнних злочинців часів Другої світової війни. Головний удар було спрямовано на українців-дивізійників, в тому числі й на Василя Веригу.
Публікації викликали ажіотаж. 7 лютого 1985 р. канадський прем’єр Малруні змушений був створити одноособову комісію у складі судді Жюля Дешена, завданням якого було з’ясувати, чи правдиві звинувачення українців у воєнних злочинах. Оскільки головним об’єктом нападів була дивізія “Галичина”, суддя Дешен визнав право заступництва Комісії колишніх дивізійників. До цієї комісії увійшли Остап Сокольський, Андрій Кемеровський і Василь Верига.
У висновку комісії говорилося, що немає підстав засуджувати дивізію “Галичина” як групу, адже звинувачення членів дивізії “Галичина” у військових злочинах не було доведено ні 1950 року, ні 1984-го. До того ж з’ясувалося, що з 217 старшин дивізії “Галичина”, яких оскаржив Візенталь перед канадським урядом, 86% ніколи взагалі не бували в Канаді…
Радісним для Василя Вериги став 1991 рік – через піввіку розлуки історик повернувся на рідну землю, побував у Колодрібці, в Заліщиках, на дитячих та юнацьких стежках. Він проїхав Україну вздовж і впоперек. Як невтомного мандрівника згадує Василя Веригу у своїх публікаціях письменник Михайло Слабошпицький.
Помер Василь Верига 30 грудня 2008 р., а 3 січня 2009 р., у день свого народження, був похований на українському цвинтарі Святого Володимира в місті Оквіл, біля Торонто. Його життя зробило повний оберт, щоби знову початися, але тепер вже в пам’яті вдячних нащадків.
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Попередні радіопередачі радіоциклу можна послухати в Інтернеті на сайті газети “Незборима нація” в рубриці “За Україну, за її волю”.
Моя електронна адреса: kovalroman1@gmail.com
Мій телефон у Києві 011-38-044-242-47-38.
Пам’ятаймо тих, хто боровся за волю і долю України!
|
