Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
Запис 3 грудня 2010 р.
60 передача для Українського радіо в Чикаго
Ювілей славної козачки
Шановні українці Чикаго, 6 грудня виповнюється 70 років українській поетесі Ірині Стасів-Калинець, невтомному борцю за Українську державність, багатолітньому політв’язню комуністичних тюрем і таборів, а ще й красивій жінці. Редакція газети “Незборима нація”, бажаючи пані Ірині довгих років, наповнених творчою працею на добро України, привітали її публікацією Василя Овсієнка та Володимира Каплуна.
З дитинства Ірина палко мріяла про незалежність України. У школі, де вона навчалась у повоєнні роки, ганьбилося все найсвятіше, а вдома батьки пошепки все пояснювали.
Закінчивши слов’янський відділ філологічного факультету Львівського університету, Ірина працювала вчителькою, бібліотекарем, викладачем української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей.
Товаришувала з Валентином Морозом та В’ячеславом Чорноволом.
У липні 1970 р. підписала протест 9 громадян Львова проти арешту Валентина Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком, Ігорем Калинцем, надіслала петицію до прокуратури УССР із проханням дозволити бути присутньою на судовому розгляді справи Валентина Мороза.
Написала листа голові Ради міністрів СССР О. Косиґіну від імені родичів і друзів В. Мороза та листа до Верховної Ради УССР із протестом проти порушень у ході судового розгляду.
У грудні 1971 р. поставила підпис під декларацією про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої, до якого увійшли й В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус.
12 січня 1972 р. Ірину Стасів-Калинець арештовано у Львові. Засудили її до 6 р. таборів суворого режиму та 3 років заслання.
Через півроку такий же вирок дістав і її чоловік, Ігор Калинець.
Їхня донька Звенислава (1963 р. н.) була розлучена з батьками на довгі 9 років.
Ув’язнення Ірина відбувала в таборі селища Барашево.
Брала участь у всіх акціях протесту жіночої політичної зони:
підписала листа прокурору, де звинувачувала табірне начальство в перешкоджанні святкування Великодня;
листа Генеральному секретареві ООН із проханням сприяти проведенню справедливого судового розгляду в присутності представників ООН;
колективного листа на підтримку Андрія Сахарова;
заяву на захист тяжко хворого Василя Стуса.
Взяла участь у голодуванні з вимогою статусу політв’язня;
відмовлялась від тяжкої фізичної праці у зв’язку з Міжнародним роком жінок (мова про 1975 рік);
написала лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і проханням надіслати представника;
голодувала на знак протесту проти відмови надати побачення з ріднею…
Неодноразово Ірину Калинець ув’язнювали в карцері.
Починаючи з 1987 р. Ірина Стасів-Калинець бере найактивнішу участь у пробудженні українського культурного та громадського життя Львова, в русі за відродження УГКЦ, у створенні Товариства української мови, “Меморіалу”, Народного Руху України. В листопаді 1989 р. керувала перепохованням Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого в Києві.
У 1990 – 1992 рр. як начальник управління освіти виконкому Львівської облради впроваджувала українізацію шкільної системи.
У березні 1990 р. Ірину Стасів-Калинець обрано депутатом Верховної Ради України.
1998 року їй присвоєно титул “Героїня Світу”, а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ст., а згодом і ІІ ступеню.
Ірина Стасів-Калинець – автор багатьох книг.
Радує подружжя Калинців їхня дочка Звенислава, яка нині працює проректором з виховної роботи Львівського національного університету ім. Івана Франка.
З роси і води, дорога пані Ірино!
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Моя електронна адреса: kovalroman1@gmail.com
Бажаю вам добрих новин з України.
|
