Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
Запис 30 листопада 2010 р.
59 передача для Українського радіо в Чикаго
Помер Левко Горохівський
Невдовзі виповниться 40 днів, як від нас відійшов Левко Горохівський, народний депутат України І і ІІ скликань, учасник руху опору 1960 – 1990 рр., творець Української держави. У вічність відійшов він 1 листопада цього року.
Газета “Незборима нація”, яку я редагую у Києві, опублікувала посмертну згадку про нього. Написав її Василь Овсієнко.
Народився Левко Горохівський 15 лютого 1943 р. в с. Носів, нині Підгаєцького району Тернопільської області.
В підлітковому віці на Левка вплинули розповіді батьків про Національно-визвольну боротьбу, про злочини більшовиків у Західній Україні.
Навічно закарбувалася в пам’яті розповідь як діставали з річки Золота Липа 40 тіл українців, закатованих у Бережанській тюрмі перед приходом німців улітку 1941 року.
У 17 років вирішив, що на території України розмовлятиме винятково українською мовою. Писав вірші, які пізніше були визнані КҐБ антирадянськими. Розповсюджував працю Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та інший самвидав, в розмовах з товаришами засуджував антиукраїнську політику окупаційної влади.
Арештований 2 лютого 69 року. Засуджений до 4 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму. Карався в мордовських таборах, де тоді перебували Володимир Леонюк, Михайло Масютко, Євген Пришляк, Микола Коц, Микола Береславський, Іван Сокульський, Микола Горбаль та інші.
Після звільнення його взяли на облік у міліції. Мав проблеми з влаштуванням на роботу. Його нераз викликали в КҐБ, де вимагали прилюдно засудити своє минуле, та безуспішно.
У липні 88 р. на пропозицію В’ячеслава Чорновола і Михайла Гориня взявся творити ініціативну групу Української гельсінкської спілки в Тернопільській області.
14 січня 89 р. скликав установчі збори обласної філії, але їх розігнала міліція.
Тоді Горохівський 26 січня таємно від влади запросив однодумців до свого помешкання. Що це будуть збори УГС, знав тільки член Всеукраїнської координаційної ради УГС Михайло Горинь, який приїхав зі Львова.
Спробу використати збори на Комбайновому заводі для створення осередку УГС було зірвано. Горохівського викликали в прокуратуру, де він у присутності начальника обласного КҐБ Шапаренка заявив: “Можете мене розіп’ясти, але від УГС я не відступлюся”.
Левко Горохівський організовував перші мітинги в Тернополі, брав участь у заснуванні Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, Товариства української мови, “Меморіалу”, НРУ. У травні 89 р. виготовив національні прапори – саме вони вперше з’явилися на вулицях Тернополя.
Левко Горохівський організував збір підписів за надання українській мові статусу державної, запровадження українського громадянства, службу українських юнаків винятково на території України.
У 88 – 1989 рр. організовував поїздки греко-католиків на голодування в Москву з вимогою легалізації УГКЦ.
Під керівництвом Горохівського Тернопільська філія УГС стала найчисленнішою в Україні після Львівської. Левко Горохівський став визнаним лідером Національно-визвольного руху на Тернопільщині.
У 88 – 90 рр. він очолював Тернопільську філію УГС, у 90 – 92 рр. став головою обласної організації УРП, в 92 – 95 рр. – заступником голови УРП.
Левко Горохівський – народний депутат України перших двох скликань.
Брав участь у виробленні Декларації про суверенітет, Акта про державну незалежність України, законопроектів про свободу сумління, реабілітацію жертв репресій.
Тижневою голодівкою підтримав студентську голодівку в жовтні 1990 року.
З 1998 р. Левко Горохівський був головою Тернопільського земляцтва в Києві.
Почесний професор Тернопільського технічного університету.
За заслуги перед батьківщиною нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня та ступеня.
Дочка його Соломія – талановита скрипалька.
А ще Левко Федорович мав чудові людські якості: був товариським, врівноваженим, приязним чоловіком. Хоч і видавався м’яким, але в історії України залишився як твердий її оборонець.
Поховано його на Байковому цвинтарі, неподалік Василя Стуса.
Вічна пам’ять вірному синові України Левкові Горохівському!
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Моя електронна адреса: kovalroman1@gmail.com
Бажаю вам добрих новин з України. |
