Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго

39 передача Роман Коваля
для Українського радіо Чикаго
Запис 30 червня 2010 р.

“Зрада!”

Вітаю вас, шановні українці Чикаго!

У червні – липні 1917 року в Києві відбулося багато гарячих подій.
Розповім про деякі з них.

У Першому українському козацькому полку імені Богдана Хмельницького панував “дух полуботківського клубу”: переважна частина старшинського складу та козаків були свідомими українцями, переконаними і рішучими українськими самостійниками. Нового ад’ютанта полку, соціаліста за переконаннями, Миколу Ґалаґана, щоправда, зачепило за живе не тільки критичне, але і гостро негативне ставлення богданівців до політики соціалістичних провідників Центральної Ради.
Негативна оцінка виникла як реакція на їхню угодовську політику, спрямовану на уласкавлення ворога, запобігання у нього ласки. Такого не могла стерпіти душа українського вояка...
Богданівці вважали помилковими заклики Центральної Ради йти на фронт, вони прагнули захищати Україну, а не Росію.
Небажання богданівців йти на фронт вороги української державності оцінювали як ганебне дезертирство. Такої ж думки була й Центральна Рада. Російські газети весь час звинувачували українських вояків, які не хотіли захищати Росію, в боягузтві, підштовхуючи їх до вимаршу з Києва – мовляв, докажіть, що ми помилились...

Під тиском 1-го Всеукраїнського з’їзду вояків Центральна Рада проголосила 1-й Універсал. Незважаючи на езопівську мову універсалу, демонстративно прихильне ставлення до “російських братів” і оту знамениту тезу (“не одділяючись від усієї Росії”), російські “єдінонєдєлімці” стривожилися. Їхні видання наповнилися нервовими коментарями, квінтесенцією яких став заклик газети “Речь” “вжити рішучих заходів, щоб приборкати українців”.
Щоб залагодити проблему, московські демократи запросили Михайла Грушевського та Володимира Винниченка здійснити спільну прогулянку пароплавом по Дніпру. Під час прогулянки, бажаючи викликати довіру “старших братів”, керівники Центральної Ради визнавали за очолюваною ними Радою “тільки моральний авторитет”, а Володимир Винниченко запевнив своїх російських друзів, що веде “запеклу боротьбу” проти, як він сказав, “українських авантюристів”, які закликають творити… українське військо.
Винниченко української незалежності не хотів, навіть боявся її. Бо вважав погибель Росії погибеллю й “української справи”.
Прогулянка закінчилася обіймами й поцілунками Михайла Грушевського та київського губерніального комісара Суковкіна.
Для продовження обговорення “спільної праці” до Києва з Пітера прибули міністри Тимчасового уряду Керенський, Терещенко і Церетелі. Порозумілися швидко: сторони погодилися, що Центральна Рада є “крайовим органом влади”, тобто філіалом загальноросійської влади.
Внаслідок домовленостей з’явився 2-й Універсал Центральної Ради. Починався він по-крутійськи: “Громадяни української землі...” Далі визнавалося, що Центральна Рада стоїть “за тим, щоб не відривати України від Росії”, що новостворений Генеральний секретаріат представлятиме Тимчасовий уряд і ним же  затверджуватиметься.
“...Ми рішуче відкидаємо, – запевняли автори універсалу, – проти самочинного здійснення автономії України до Всеросійських установчих зборів”.
Ось так! Тиждень тому Першим універсалом Центральна Рада оголошувала, що ми “самі будемо творити своє життя”...
На богданівців, які готувались силою зброї здобувати волю, 2-й Універсал справив гнітюче враження. І серед них пішов шепіт: “Зрада!”
27 червня 1917 року (за ст. ст.) для обговорення зрадницької політики Центральної Ради Братство самостійників скликало таємну нараду.
У дискусії про мету збройного виступу погляди розійшлися. Одні вважали, що треба рішуче усунути автономістів від влади, оголосити військову диктатуру в формі гетьманату, а згодом, коли буде встановлено тверду українську владу, коли нічого не загрожуватиме Україні, задекларувати республіканські засади. Новий український уряд повинен відразу запропонувати німцям сепаратний мир і відкликати українізовані частини із фронту на Батьківщину. Інші вважали, що такий план спричиниться до ворожнечі в українському таборі, отже, переворот треба спрямувати лише проти росіян; Центральну Раду залишити як уряд, доповнивши її самостійниками. Поставивши росіян на коліна, Братство самостійників розраховувало довести автономістам, що ті бояться безсильного опудала.
Братство, до якого на початку червня вступив Микола Міхновський, ухвалило розрубати “гордіїв вузол” і використати “той дорогоцінний скарб, що ним є розбуджена стихія національних почувань українських народних мас”. На нараді ухвалено збройно виступити, перебрати владу і проголосити у Каневі на могилі Тараса Шевченка створення Української держави.
Про те як розвивалися події, я розповім у наступній передачі.

Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”.


Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ