Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
36 передача Романа Коваля
для Українського радіо Чикаго
Запис 1 червня 2010 р.
Юрій Микольський
(30.09.1924, м. Берестя – 24.04.2010, м. Львів)
Вітаю вас, шановні українці Чикаго!
На початку червня виповнюється 40 днів як відійшов у засвіти Юрій Микольський.
Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х рр. це ім’я в багатьох було на устах, адже пан Юрій організовував найрадикальніші тоді формації – Львівську філію УГС і Львівську обласну організацію УРП, де завідував ідеологічним відділом.
Невдовзі він став заступником голови Української міжпартійної асамблеї, яку очолював Юрій Шухевич, головою секретаріату Антибольшевицького блоку народів на чолі зі Славою Стецько, членом Проводу ОУН, членом Головної булави Братства вояків УПА.
Юрій Микольський був палким трибуном. Учасники львівських чи київських мітингів тих революційних часів, мабуть, і досі не забули запальне слово безкомпромісного і по-юнацькому задерикуватого Юрія Микольського. Він справді запалював людей, підштовхував їх до революційних дій з метою розчистити від постколоніального сміття майданчик для будівництва величної Української держави.
Хоча від активної політичної діяльності пан Юрій давно відійшов, але політика ніяк не відходила від нього: його вілла-музей притягувала до себе багатьох політичних діячів: були тут і прем’єр Віктор Ющенко, і віце-прем’єр Микола Жулинський, народні депутати, зокрема Ігор Юхновський.
А головне, в Микольського гостювали діячі Визвольного руху: Василь Кук, Марійка Савчин, Зеновій Красівський, Іван Кандиба, Юрій Шухевич, Петро Дужий, В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Зеленчук, син патріарха Мстислава Ярослав Скрипник із дружиною та багато-багато інших.
Останні 15 років, а може, й більше, Карпатський музей Визвольної боротьби, який створив Юрій Микольський у своїй оселі у Славському, та повстанська криївка, вхід до якої був майстерно прихований за кладкою із дровами, стали місцем паломництва тисяч і тисяч туристів зі всієї України, Росії, Франції, Австрії, Австралії, Польщі, Словаччини, Чехії, Німеччини, Бельгії, США, Канади та інших країн.
Сам не раз був свідком як пан Юрій у футболці, на якій був зображений Степан Бандера чи Роман Шухевич, вправляв мізки делегаціям учителів зі східної України, читав лекції школярам, студентам, пластунам, родині Чучупаків та багатьом-багатьом іншим, хто приходив до його гостинної оселі.
Музейна збірка Микольського ледь вміщалася у двох будинках. Дві третини експонатів були військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи, автомати, гранати, міни, люфи, фляги, радіостанції Красної армії, Вермахту та американська, багнети, шоломи німецьких та австро-угорських вояків…
На стіні музею – стенд із військовими відзнаками, починаючи від нагород січовиків Кирила Трильовського, УСС, карпатських січовиків Августина Волошина, поліських Тараса Бульби-Боровця, вояків Армії УНР Симона Петлюри і УПА.
“Мирна” експозиція: раритетні “Кобзарі” 19 ст. та початку ХХ-го, старожитності з побуту бойків, гуцулів та лемків.
У криївці все так, як було насправді: криничка, пічка-буржуйка, гасова лампа, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Всі експонати – оригінали. Муляжами є тільки фігури Романа Шухевича, Василя Кука та радистки – криївка задумана як штабна.
Криївка справляла неабияке враження на іноземних туристів, особливо на німців та французів, а група жінок-учителів із Донецька, вийшовши на світ Божий із криївки, промовили хором: “Ще не вмерла і не вмре!”.
Слід зазначити, що Юрій Микольський принципово не брав грошей за відвідування свого музею.
Музей Визвольної боротьби був окрасою Славська, його найголовнішим “туристичним об’єктом”. Адресу його музею було зазначено у всіх можливих проспектах і туристичних довідках.
Хто замінить його?
Хто нестиме українську ідею – так гаряче і безкомпромісно? Хто відчинить двері його багатого музею і проведе екскурсію місцями бойової слави українського народу?
Не будуть уже на СТБ, ISTV, Першому національному, Новому каналі, 5-му, російських ОРТ і ВТБ та інших телевізійних каналах показувати Юрія Микольського та його унікальну криївку, не буде вже інформаційного приводу сказати щось добре про Україну. Бо пан Юрій відійшов.
І учасники щорічних святкувань на Маківці вже не побачать експозицію його музею, яку він щороку демонстрував біля Меморіалу полеглим, щоб побільше людей доторкнулися до історії Визвольної боротьби.
Для нього це було важливо, адже пан Юрій – син сотника Армії УНР Миколи Микольського, і через все життя він проніс Визвольний ідеал свого батька, Визвольний ідеал нашого народу. Вічна Йому пам’ять!
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Бажаю вам добрих новин з України. |
