Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго

26 передача Романа Коваля
для Українського радіо Чикаго
Запис 16 березня 2010 р.

Трагедія в Білій Криниці

Вітаю вас, шановні українці Чикаго!
Сьогодні розповів Вам про трагедію, що сталася у волинському селі Біла Криниця 1919 року. Зберіг пам’ять про неї Василь Зоголь, діловод 3-го Чорноморського полку Армії УНР та урядовець з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ Української Народної Республіки.
Село Біла Криниця, що вмостилося коло шляху Дубно – Кременець, спокійно зустрічало вечір. Фронт був ще далеко за Рівним і про небезпеку ніхто не хотів думати.
Сутеніло. Господарі поверталися з поля, розпрягали худобу та вели її на водопій. Жінки готували вечерю. Раптом на краю села, що з боку Шумських лісів, зчинився галас. Зойки і крики полетіли через все село – вулицею летіла кіннота, на ходу стріляючи в повітря.
Їх було близько сотні. Одягнені, хто як. З диким галасом носилися вершники по селу. Допитувались гайдамаків і “буржуїв”. Зупинившись біля багатших хат, почали обшук.
Це був грабунок. Питаючи, де “враґі рєвалюціі”, червоні чомусь “шукали” їх у скринях. Гроші, цінні речі та одяг незвані гості забирали, не питаючи.
Настав час вечері. Не одна господиня почула в той вечір:
– Тьотка, жрать давай!
Рудий, високий на зріст, широкий плечима, з типово московськими рисами обличчя командир теж всівся “жрать” в одній із господ. Суворий погляд його очей не віщував нічого доброго. Трохи випивши, він, як і кожен москаль, почав чванитися. Показуючи пістолет, хвалився, що вже “30 враґов комунізма” відправив “до штабу Духоніна”. Тобто вбив.
Раптом розкрилися двері й до хати заштовхали двох напівроздягнутих козаків. У Білій Криниці якраз перебувало на лікуванні з два десятки поранених старшин і козаків Армії УНР. Більшість із них встигла втекти городами. А цим двом не поталанило.
– А-а, пєтлюровци! – похмуро всміхнувся командир. – Аткуда будєтє?
– З Катеринославщини, – відповів перший.
– А ти?
– З Чернігівщини.
– Зємлячкі, виходіт, – і несподівано гаркнув. – Анука раздєньтє етіх малодчіков!
В одну мить із них постягали все до нитки.
– Круґом! – заревів рудий і несподівано двічі випалив у ноги одному з козаків.
Той із криком повалився на землю. Другого збили на долівку прикладом. Після чого почався кривавий шабаш. Із дикою лайкою та погрозами підскакували до козаків переможці й били – в голову, груди, живіт, били, де попало.
Козаки тільки важко стогнали...
Незабаром привели ще одного наддніпрянця та двох галичан. Напевно серця в них захололи, коли побачили своїх закривавлених товаришів. “Новачків” також роздягли і, глузуючи, почали бити ногами та шомполами. Стріляли в ноги. Все більше шаліючи від запаху крові, червоні шпигали багнетами, рубали шаблями, товкли кольбами рушниць...
За весь час нелюдського катування ні один козак не промовив й слова про помилування, хіба хтось просив швидше забити.
У хаті голосили з жаху діти, а дочка господаря, років чотирнадцять, зі слізьми на очах намагалася боронити козаків, а коли почула погрозу дістати те саме, вискочила з хати. Вона розшукала матір і та забрала до сусідів переляканих малюків.
Непомітно зник і господар.
Залишившись без глядачів, більшовики ще якийсь час по інерції продовжували збиткуватися, а потім, потомлені, розійшлися.
Та впродовж ночі до хати, яка перетворилася на пекло, заходили п’яні “сєвєрниє братья” і продовжували вгамовувати ординську спрагу: відрізували вуха та носи, виштрикували очі, а то, намотавши оселедця на шомпол, виривали його разом зі шкірою. З хати чулися постріли.
Невідомо як довго продовжувалось би це катування, та під ранок червоних сполохала чутка, що з Дубна до Білої Криниці виступили гайдамаки.
“Лицарі” червоного терору в одну мить провалились крізь землю. Були – і не стало. Навіть награбоване не встигли прихопити, так спішили.
І дійсно, до Білої Криниці невдовзі в’їхав невеликий відділ – 30 кінних гайдамаків. Їх вислали розчистити шлях для відступаючих піших частин Армії Української Народної Республіки...
Чи збереглася пам’ять у Білій Криниці про героїчну смерть вояків УНР, які, не скорившись лютому московському ворогові, гідно прийняли смерть? Вічна Їм пам’ять!

Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”. Хай вам щастить.


Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) і Світлані МИРОНЧАК (Вовковинці)
Щиро подяка за пожертву  на пам'ятник Петрові Болбочану
  Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш), 100 грн.



03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ