• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Отаман Мірошниченко уродився в с. Піщана на Кременчуччині в старій заможній козацькій родині. Мав він 29 років. Росту був середнього, чорнявий, мав бороду й вуса. Був рішучий, відважний, вдачі сильної, а проте дуже доброї й лагідної. Освіту здобув вищу, був інженіром.
Завжди боровся із собою, коли треба було когось покарати. У війську не служив. З військовою справою познайомився тільки під час Визвольної боротьби. Своїми політичними переконаннями наближався до...

Світлину козаків 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького і Мефодія Мацкового зберегла Людмила Матієнко, Мефодієва племінниця, вчителька української мови, слухачка моїх радіопередач ще наприкінці 1990-х. У листі до мене вона написала: “Слухала радіопередачі Романа Коваля «Отамани Гайдамацького краю» і подумала: «А ці ж події торкнулися і моєї долі, мого родоводу»”.
Невдовзі подарувала мені цю унікальну світлину. На її звороті...

У дитинстві дідусь здавався мені наймудрішою людиною у світі. Він часто сидів у своєму улюбленому кріслі, уважно гортав газету і ніби розмовляв із нею. А потім ми разом схилялися над розділом з телепрограмою, обираючи фільми чи мультфільми, які планували неодмінно подивитися. Цей простий, але особливий ритуал залишився в моїй пам’яті назавжди.
Зараз газети поступово зникають з нашого життя, як і часописи. Вони стають частиною історії, яку ми часто не встигаємо належно ...

25 лютого 2025 р. відійшов у засвіти Василь Йосипович Гурин – учасник національно-демократичного відродження України наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років, педагог-новатор, людина щедрого серця та лицарських чеснот, вірний товариш і побратим, скромний і невтомний працівник Державного архіву Вінницької області...
Народився Василь 2 січня 1961 р. в с. Романівці Тернопільського району в сім’ї політв’язнів Йосипа Гурина та Марії Кузьми. До речі, саме з...

Люди згадували як лаялися їхні рідні. Це своєрідні шедеври.
Трясця твоїй матері.
А щоб ти стежки руками лапав!
Дурний піп і дурна його молитва.
Цур тобі! Пек тобі!
Матері твоїй ковінька!
Щоб тобі добро було.
Насеру ж твоїй мамі!
Щоб тебе Перун тріснув!
Ах, ти ж, харцизяка! Бісів син!
Дідька лисого! Хай тобі грець!
Щоб тебе ґедзь вжалив!
А щоб тебе пранці з’їли!
Бісової віри дитина! Бісова кров!...

У Холодному Яру встановлено пам’ятний знак “Меч Арея”, присвячений мілітарній ідентичності українського народу. Ми нація воїнів, а не рабів!
Молоде покоління має виховуватися сильним. Та знати свою історію. І, прагнучи миру, готуватись до війни.
Дякуємо усім причетним до цієї події!
Ще не одне покоління буде гартуватись у місці сили.

ГО “Гордість Нації”, ГО “Скіфський Воїн”,
3-тя ОШбр (3-й армійський...

18 травня йому буде поставлено пам’ятник у Холодному Яру, на Меморіалі козакам-добровольцям.

Андрій народився 24 червня 1996 року в с. Хутори Черкаського району. Добрий, світлий, чуйний. Із дитинства мав глибоку повагу до людей, був щирим, уважним, чесним. Завжди казав: “Мамо, я мушу жити так, щоб за мене тобі не було соромно”.
Уже в дорослому віці з усмішкою згадав, як у дитинстві вірив, що черкаський завод “Азот” виготовляє хмари – бо...

До початку повномасштабного вторгнення я знав Вовчика лише через соціальні мережі – як взірцевого “двіжуна”, який ніколи не дає задню. У нього було чого повчитися – Володимир послідовно, багато років, нищив коріння русифікації.
Він завжди прагнув ризикованої роботи, не боявся зійтися з ворогом у герці. Він волів бути попереду – щоб не наражати побратимів на ризики.
Коли на...

Ярослав народився богатирем з неймовірно чистими очима, від яких випромінювалася любов до людей. Коли в пологовому будинку його принесли мені, старенька акушерка сказала: “Нате вашого Кличка”. Я образилась...
Ярослав ріс швидко, змалечку мав незвичайну силу, був непосидючим. Його завжди тягнуло до спілкування з людьми.
До великого спорту прийшов у 14 років. Тренувався в бійцівському клубі “Ахіллес”. Через 5 місяців виграв чемпіонат України і був...

Я знаю, що про всіх загиблих воїнів говорять добре. І я теж розкажу про Олександра Мегеля тільки добре. І може здатися, що це ще один біль за знайомою людиною. Але просто хочу, щоб ви повірили, що ми як країна втратили дуже багато. Дуже.
Саша – прекрасний митець, терплячий вчитель. Коли ми усиновили дітей, він підійшов і сказав, що з радістю буде вчити їх малювати.
Саша  – директор громадської організації БПП МироДім – унікального для України...

Алла Пушкарчук-“Рута” – учасниця Революції гідності.
Від серпня 2014-го до квітня 2018 р. працювала в 5-му Окремому батальйоні УДА як журналістка та фотографиня.
Після демобілізації – редакторка в журналі “Тиждень”, працювала й у виданні “Читомо”.
Під час повномасштабної війни Алла стала разом зі своїм коханим до лав ЗСУ.
25 квітня 2024 р. на Донеччині вона загинула через російський обстріл.

Олександр...

7 квітня 1930 р. російські окупанта розстріляли останнього отамана Київщини Пилипа ДРАНИКА-“КОСАРЯ”, просвітянина, підпільника, голову повстанкому Київського повіту та 10-го району ППШ, сотника Армії УНР. Він вів збройну боротьбу проти російських окупантів 12 років.
Разом з ним окупанти безжалісно позбавили життя і його п’ятьох побратимів. Розстріляли їх у час, коли по всій Україні вибухнули повстання проти російської окупаційної влади. З 20 лютого до 2...

Готуємо до перевидання книгу Романа Коваля “Сто історій Визвольної війни” (Київ, 2015). Ось одна з історій.

Козака Івана притягли до клуні ладижинського священика.
Червоноармієць побіг доповідати командиру полку, що зловлено “бандіта”...
Ось і командир – скрипить чоботами по снігу.
– Ти кто? – запитав, витираючи масні губи.
– Іван Максимчук.
– Бандіт?
– Повстанець із...

Як мало ми знаємо про це щире і чисте войовниче дитя – сина дорошенківського полку! Спасибі сл. пам. працівникам журналу “Дороговказ”, які зберегли дорогий для нас образ. Радіємо, що він увійшов до Юнацького пантеону борців за волю України, який ми творимо з Юрієм Юзичем, готуючи книгу “Діти у Визвольній війні”. Це розділ з неї.

На світлині 1918 року бачимо Миколу Сокола – малого козака 4-ї сотні 1-го полку ім. Петра Дорошенка Запорозької...

1. Знання історії – основа піраміди знань.
2. Не зв’язуй собі руки своїм довгим язиком.
3. Любов до Бога без сорому перед ним поверхова, адже страх дає любові глибину.
4. Радій, що живеш, і не журись, що інші живуть краще.
5. Не запитуй себе: “А чим я гірший за інших?” Запитуй: “А чим я кращий?”
6. Повір у себе, щоб себе пізнати; пізнай себе, щоб собою стати.
7. Будь тим, хто грає, а не тим,...
   Далі >

22 березня, у день весняного рівнодення, у Тетерівському коші на Житомирщині встановлено пам’ятний знак кобзарю Тарасові Силенку. Цього дня виповнилося 13 років від заснування Тетерівського коша, який став місцем сили, осередком народного духу, традицій та обрядів. Це простір, у якому Тарас розчинявся та надихався світлою енергетикою української природи та її дітей.
Близько сотні людей з різних куточків України зібралися на церемонію відкриття. Дійство розпочалося зі співу...

Цю книгу я чекав давно – і ось нарешті вона побачила світ у видавництві Марка Мельника. Автори знайшли вдалу назву, тому що Тарас, за спогадами сучасників і друзів, любив малювати дерева, бувати в саду – про це писано-переписано...
А Тарасів сад з пагінця верби в місті Форт-Шевченко – один-єдиний у Мангишлацькій пустелі. Нині це не просто оаза, а одне з творінь нашого Тараса, образно кажучи, його природний Кобзар, у якому замість віршів – кількасот дерев....

Ця світлина зафіксувала щасливу мить у житті малого козака – він стоїть попереду батька Івана, міського голови Кам’янця-Подільського, за два дитячі кроки від Симона Петлюри. І не просто спостерігає, як Головний отаман Армії УНР приймає рапорт командира почесної варти Спільної юнацької школи, а й сам віддає по-вояцькому честь. А поруч виструнчилися українські легенди – генерали Всеволод Петрів, Володимир Сальський, міністр віросповідань Іван Огієнко, полковник Микола...

У Києві, на території школи № 223 у Святошинському районі, нарешті демонтували пропагандистський пам’ятник “Альошці” – з написом “Слава Героям, павшим в боях за свободу Родины”. Рішення про його демонтаж Київрада ухвалила ще 4 липня 2024 року.
Такі однотипні пам’ятники не мають нічого спільного зі вшануванням пам’яті учасників Другої світової війни. Ці пам’ятники на територіях шкіл Києва мали на меті суто пропаганду серед наших...

“ЄС може відправити військових в Україну без згоди РФ, – така позиція президента Франції Макрона. – Україна суверенна. Якщо вона просить розмістити на своїй території союзні війська, приймати це чи ні – не справа Росії. Коли Росія каже, що припинення вогню стане перепочинком для армії України, вона заявляє про наміри повернутися та йти далі. Тобто атакувати інші країни”.