Ксенофонт Михайлович Римарчук народився в 1894 році в селі Комарів, неподалік Вінниці. Закінчивши вчительську семінарію, він влаштувався в сільську школу Старого Пиківа. Перед дітьми не лукавив: прямо називав більшовиків та білогвардійців загарбниками, закликав школярів гуртуватися та підтримувати УНР та її армію у боротьбі за незалежність. За таку поставу здобув у Старому Пикові пошану серед селян.
Окупанти завжди намагаються знищити мужів довір’я. Тож проти ночі на 10 липня 1919 р. до Старого Пикова в’їхав загін Вінницької ЧК. 40 чоловік було вислано, щоб ліквідувати вчителя. Того дня у Ксенофонта гостював приятель Іван Бондар, також учитель. Десь о 5-й ранку Ксенофонта розбудила служниця. У вікно вже зазирали чекісти. Бондаря вони вже арештували. За кілька секунд хату обстріляли. Оскільки ніхто не озвався, червоні увійшли досередини.
Несподівано пролунав постріл. Більшовик, що переступив поріг, упав. Нападники, злякавшись, вибігли з хати, а тоді почали її обстрілювати. У вікно полетіли гранати. Першу з них Римарчук устиг викинути за вікно. Вона розірвалася на льоту, скалічивши двох нападників. Друга вибухнула на підлозі, відірвавши Ксенофонтові обидві ноги. Крики вчителя стали сигналом до штурму сільської хати. Двері кімнати, за якими стогнав Ксенофонт Римарчук, вибили. Щойно чекісти освітили кімнату ліхтарем, як учитель, що лежав у калюжі крові, влучним пострілом знищив одного з них, а іншого поранив. Коли у Римарчука скінчилися набої, його дострелили в голову.
Тут ударив церковний дзвін, що сигналізував мобілізацію місцевого населення. Селяни вибігли з хат та почали різати чекістів... Загін ЧК відступив.
Наступного дня, 11 липня, на станції Бродецького, по дорозі на Бердичів, вони стратили вчителя Івана Бондаря…
Розправа над Ксенофонтом Римарчуком призвела до антибільшовицького повстання, яке очолив колишній пиківський мировий суддя І. С. Крамаренко.
Коли повстанці прийшли у Старий Пиків, тіло вчителя з почестями поховали на майдані. Над його могилою пролунала військова сальва.
Про подвиг Ксенофонта Римарчука написала подільська газета “Шлях” (ч. 15, від 3 вересня 1919 р.).
Слава полеглим за Україну!
Павло ПОДОБЄД,
координатор Благодійної ініціативи “Героїка”
Київ |