Перекладачка Шевченкіани Віра Річ настільки увійшла в духовний світ України, що сама стала українкою. І заповіла поховати її в Каневі, біля могили Тараса Шевченка. Два роки тому, 15 квітня 2011 р., її заповіт виконали письменник Дмитро Дроздовський, учений-ядерник Алан Флауерс та редактор журналу “Manifold” Гіларі Ширс
Перекладачка творів Тараса Шевченка англійською мовою, британка Віра Річ (Фейт Елізабет Джоан Річ) померла в Лондоні 20 грудня 2009 року.
14 квітня 2011 р. в Каневі на кладовищі в урочищі Монастирок зібралися представники Шевченківського національного заповідника, Алан Флауерс, Гіларі Ширс, племінниця Віри Річ Джейн Тейлор, Ігор Ліховий, які й визначили місце встановлення пам’ятного знака – неподалік могили кобзаря Олекси Чуприни, поховань багатолітніх хранителів Шевченкового меморіалу та інших особистостей, причетних до історії Тарасової гори.
Старовинний цвинтар у Монастирку – свідок важливих подій в історії українського народу. Наукові дослідження підтвердили існування в цих місцях ще в ХІ столітті стародавнього Свято-Успенського Канівського монастиря, в якому знайшли вічний спочинок українські гетьмани Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка. Звідси чудово видно Чернечу гору та могилу Тараса Шевченка, на якій Віра Річ вперше побувала у травні 1998 року. З того часу вона закохалася в ці місця.
Пам’ятний знак із вмонтованою капсулою з прахом Віри Річ, виконано у вигляді розгорнутої книжки: по обидва боки від портрета перекладачки – рядки з поезії Тараса Шевченка “Мені однаково” українською та англійською мовами. Пам’ятний знак з базальту виготовила фірма “Певек” (м. Здолбунів Рівненської області).
Того ж дня до музею Тараса Шевченка були передані особисті речі видатної перекладачки, документи, її переклади. Творчий доробок Віри Річ в англомовній Шевченкіані налічує близько ста творів. В експозиції музею Тараса Шевченка в Каневі (розділ “Слава”) представлено “Кобзар” Тараса Шевченка у її перекладі. 2012 року на Тарасовій горі відбулася англомовна конференція, приурочена вшануванню Віри Річ.
Вічна Їй пам’ять!
Віта ДЗИМА, Лариса МИКОЛЕНКО,
наукові співробітники Шевченківського національного заповідника
Канів |
