Вшановуючи героїв
На День незалежності між селами Турія і Йосипівка Новомиргородського
району Кіровоградської області відкрито й освячено пам’ятний знак на честь
чорноліського отамана Ларіона Загороднього.
Я і зараз бачу його: одягнений у темно-синю чумарку, в кубанці з чорним
башликом, на правому рукаві – синя квадратна нашивка, на ній навскоси –
жовто-блакитна стрічка, жовтий півмісяць, посеред якого – вишитий тризуб
з написом “УНР”. Вище середнього зросту, кругловидий, кирпатий, симпатичний,
з постійною усмішкою на обличчі, яке заросло густою чорною бородою. Видно,
що він добрячий, трохи наївний чоловік. Через поранення лівої ноги ходить,
накульгуючи, з великими зусиллями. Тож і ліве стремено на його гнідій коротше,
щоб зручніше було пораненій нозі. 1921 року його загін становив майже 300
козаків і старшин. Всі на добрих конях і чудово озброєні. Під час рейдів
використовував червоний прапор. Діяв у Холодному Яру, в Нерубай-лісі, у
Черкаському, Чигиринському та Єлисаветградському повітах. Без жалю нищив
живу силу ворога, розривав комунікації противника. 1922 року орудував переважно
трійками і п’ятірками, які терористичними актами наводили жах на окупантів.
Про Загороднього та його бойових побратимів я писав у книгах “Отамани
Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”,
“Коли кулі співали”, “Операція “Заповіт” та інших. Під впливом цих видань
та “Незборимої нації” люди взялися відновлювати справедливість до своїх
земляків-оборонців. То могилу відновлять, то меморіальний знак поставлять,
а де – й пам’ятник. Уже вшановано отаманів Василя Чучупаку, Чорного Ворона
(Миколу Шкляра), Якова Гальчевського, Якова Шепеля, Івана Галаку (Васильчикова),
Марка Шляхового, Івана Черпака-Штурбу, холодноярців Прохора Івановича Деркача,
Гаврилка-“Полтавця” і Петра Оверковича Токовенка; закатовану москалями
родину отамана Кібця-Бондаренка – Євгенію та Миколку; орловецьких дівчат
Якилину Пелюхно, Ярину Плигач і Ольгу Осадчу, зарубаних будьонівцями під
Млієвом; козаків отамана Орлика (Федора Артеменка); мобілізованих до Армії
УНР юнаків, безжально порубаних примаковцями 25 березня 1919 р. у Літині;
січових стрільців під Мотовилівкою та на кладовищі села Дідівщина Фастівського
району. А скільки публікацій вийшло, скільки пролунало радіопередач, скільки
написано книг і пісень!
Цього року, 27 травня, у Цвітній, що на північній Кіровоградщині, постав
меморіальний знак на пам’ять про звитяжного Пилипа Хмару та його козацтво.
24 серпня на Новомиргородщині заблищав на сонці меморіальний знак Ларіону
Загородньому. На ошатній плиті напис: “Отаману Холодноярщини Загородньому
Ларіону Захаровичу, борцю за незалежність України від нащадків Загородніх”.
Домігся дозволу на відкриття пам’ятника двоюрідний онук славного отамана
– Віктор Петрович Загородній, мешканець с. Панчеве. Освячення здійснив
отець Миколай із Красновершки Компаніївського району. У заходах взяли участь
учні Панчівської школи, члени Всеукраїнського об’єднання ветеранів, КУН,
Братства ветеранів ОУН-УПА, козаки Бугогардівської паланки. “Дуже прикро,
– зазначає в газеті “Народне слово” Григорій Ковальчук, – що на урочистостях
не було жодного представника місцевої влади, хоч її очолюють люди від “Нашої
України” і БЮТ. У них не знайшлося часу, щоб вшанувати свого земляка, котрий
боровся за вільну Україну в 1919 – 1922 роках”.
У той же день, 24 серпня, у с. Хоружівці, родинному селі Президента
України Віктора Ющенка, вшановано лицаря ордена Залізного хреста, полковника
Армії УНР Івана Литвиненка – на його честь, на пагорбі, неподалік церкви,
освячено меморіальну дошку. Ініціатором її встановлення став член Історичного
клубу “Холодний Яр” Геннадій Іванущенко. На святі були онуки, правнуки
і троє праправнуків легендарного вояка...
Звертаюся до тих, хто ще не встиг прикласти своїх рук до увічнення
пам’яті українських героїв. Друзі, не ждіть, не вичікуйте. Спішіть докластися
до всенародної справи увічнення оборонців нашої Вітчизни. Вічна Їм Слава!
Роман КОВАЛЬ
“Читаю та іншим даю читати”
Вельмишановний пане Романе! Щиро дякую за “Незбориму націю”. Читаю та
іншим даю читати. Велике признання Вам за Вашу працю для нашої громади.
Нехай Всевишній має Вас у своїй опіці. Доброго здоров’я і сили, щоб і далі
вести цю корисну роботу для нашого народу. Сердечно вітаю Вас!
Ярослав ВІЛЬК
м. Етобікок, Онтаріо, Канада |
