Селище Чапаєвка (історична назва Віта-Литовська), яке розкинулося на берегах річки Віти, між селом Пирогове, Кончою-Заспою, Дніпром і Жуковим островом, – Мальовнича місцина Київщини.
До недавнього часу все в нас було добре, жили-поживали, народжували Україні нових громадян. Але однієї днини, під загальнодержавну метушню, яку офіційно назвали підготовкою до “Євро-2012”, нам взяли і перейменували дві зупинки громадського транспорту.
Люди занепокоїлися, але промовчали, бо думали, що це тимчасово, спеціально для іноземних гостей, мовляв, для позитивного іміджу на іноземній арені. Проте, “Євро-2012” закінчилося, іноземні гості поїхали додому та тільки ніхто не повернув колишні назви зупинок громадського транспорту.
Люди перейменуваннями обурені, багато хто навіть вимовити не може іншомовних назв.
Водії громадського транспорту за звичкою оголошують колишні назви зупинок. Та 5 – 10 років і люди забудуть про “Віту-І” та “Фестивальну”, і, збираючись виходити з автобусу чи маршрутного таксі, кричатимуть водію вже: “Рамада Енкор” та “Домосфера”, які значаться на блакитних табличках.
Старі назви зупинок склалися історично, а ці – внаслідок рекламного просування торгівельних центрів чи готелей.
“Віта Поштова” і “Віта-І” нагадують нам нашу історію і хто ми є – діти української землі.
З проханням повернути колишні назви зупинок ми зверталися до відповідних державних інституцій, але знову отримали відписки з байками про “Євро-2012” і буцімто корисну популяризацію готельного комплекту та торговельного центру.
Мене розчаровує і засмучує, що люди обурюються лише під ніс. А виказати конкретного незадоволення місцевій владі чи настояти, щоб повернули нам Наше, не здатні. Не забуваймо, що треба шанувати та берегти нашу історію, пам’ять предків, звичаї і традиції, бо без них – ми ніхто.
Ганна ЛЮТКО
с. Віта-Литовська під Києвом
|
