Газета “Шлях перемоги” (ч. 3030, 2012) вже повідомляла про презентацію в Чернівцях нового тому “Літопису УПА”, присвяченого збройному підпіллю на Буковині у 1943 – 1951 роках, який упорядкував член Історичного клубу “Холодний Яр” Дмитро Проданик.
В особі Дмитра Проданика когорта тих, хто досліджує історію українського збройного підпілля 1940 – 1950-х років, отримала цілеспрямованого пошуківця її величності Істини та водночас здібного літератора, який уміє сухий фактаж документів без будь-яких елементів домислу представити так інтригуюче й цікаво, що, вчитавшись у написане, несила відірватись, доки не перегорнеш останньої сторінки книги.
Сказане в повній мірі стосується 19-го тому нової серії “Літопису УПА” ? поза всяким сумнівом одного з найкращих збірників з усіх попередніх. Автор-упорядник підійшов до викладу матеріалу комплексно – використав матеріали і підпілля, і його антиподів із НКВД-МҐБ, а також проаналізував матеріали інших видань (для біографій основних діячів), зібрав і опублікував фотографії практично всіх, про кого йдеться у збірнику. Тут також представлено ілюстрації бофонів, пропагандивних листівок ОУН, бюлетенів, суспільно-політичних звітів, ретельно вимальовані чекістами структури підпілля за кожний рік, унікальні групові фотографії повстанських підрозділів з ідентифікацією осіб (ім’я та псевдо). Низка світлин має дату і місце фіксації. Цей том “Літопису” можна сміливо назвати енциклопедією ОУН-УПА Буковини і вважати еталоном. За таким зразком надалі повинні впорядковуватися подібні збірники.
Намітивши структуру книжки, Дмитро Проданик ретельно і скрупульозно добирав матеріали, розташовуючи їх у хронологічній послідовності, намагаючись мовою документів ворогуючих сторін максимально точно реконструювати події, де самовідданий подвиг стикається з підлою зрадою, стійкість межує з малодушністю, а під тиском багатократно переважаючих сил і засобів, заборонених міжнародними угодами (розривні кулі, бактеріологічні та психотропні препарати), боротьба затихає...
Читаєш і душа крається від болю, але ще більшу повагу викликають ті, хто свідомо йшов на загибель ради торжества правди – віри в те, що незалежна Україна буде! “Сталь”, “Недобитий”, “Перебийніс”, “Коля”, “Крига”, “Боєвір”, “Григір”, “Мороз” та інші провідники й бойовики, які загинули в боротьбі, постають перед нами у всій своїй величі духа!
19-й том “Літопису УПА” доводить, що боротьба за незалежність на Буковині в 1940 – 1950-х роках була складовою загальнонаціонального руху. Пліч-о-пліч з буковинцями за волю і долю нашого народу билися вихідці з інших земель. В той же час чимало буковинців боролися поза межами своєї малої батьківщини.
Буковинський провід ОУН координував свої дії з Проводом ОУН в Україні, що власне й було запорукою тривалого спротиву в умовах тотальної блокади і відсутності підтримки ззовні.
Дмитро Проданик готує новий збірник під назвою “Поборювання Визвольного руху на Буковині в 1940 – 1950-х роках”.
Побажаємо йому успішного завершення роботи над цим виданням!
Василь ГУМЕНЮК, упорядник “Яворівського архіву УПА”
м. Львів |
