20 вересня 2012 р. в Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Тараса Шевченка відбулася презентація нової книги Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”. Її упорядник Роман Коваль зібрав під однією палітуркою всі відомі твори й спогади письменника (окрім “Холодного Яру”), а також низку документів про перебування Юрія Горліса-Горського в Армії УНР та в Карпатській Україні.
Презентували книжку письменник Роман Коваль та меценати видання, члени Історичного клубу “Холодний Яр” Олег та Леся Островські.
О 17.50 біля Драматичного театру – декілька десятків осіб. На вході двоє чоловіків у вояцьких одностроях доби УНР тримають малиновий прапор Вільного козацтва Холодного Яру та чорний прапор полку гайдамаків Холодного Яру, на якому вигаптувано “Воля України, або смерть”. Вони роздають запрошення на презентацію.
У фойє театру – виставка-продаж видань із серії “Отаманія ХХ століття”, серед яких і нова книга Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”.
“Такі книги дають натхнення і віру, що Україна буде!” – каже 71-річний Валерій Маснюк. На ньому зелена футболка з написом “Я люблю українську мову”.
У театрі зібралося близько 200 осіб.
О 18.05 на сцену виходить кобзар Тарас Силенко. Він виконує пісню на слова Тараса Шевченка “Посіяли гайдамаки в Україні жито” (музика Віктора Захарченка).
“Холодний Яр у моєму житті – це не просто два слова. Це моя прив’язаність, моя любов, моє життя, – починає презентацію Роман Коваль. – Я написав про боротьбу в Холодному Яру низку книг, зняв фільм про холодноярських отаманів та фільм про Горліса-Горського. І ось тепер ця книга”.
Упродовж двох годин черкащани пізнавали історію Визвольної боротьби. Із зали лунало: “Слава Україні! – Героям слава!”
“Така книга дуже потрібна і вона матиме добрий резонанс у цей час, коли стільки людей звертають увагу насамперед на речі матеріальні. І забувають, що свобода – найвища цінність. Свобода особиста та національна – саме ті цінності, за які боролося наше козацтво у всі віки. Книга пробуджує ці ідеали”, – зазначив у виступі професор кафедри літератури та компаративістики Черкаського національного університету Володимир Поліщук.
На вечорі звучало багато подяк на адресу подружжя Островських, які профінансували видання книги та вже четвертий рік спонсорують заходи з відродження пам’яті борців за волю України. “Це важливо для нас, – говорить Леся Островська. – Я лише 4 роки тому дізналася, що був такий славний період в історії України. Ми пишаємося тими, хто боровся за волю України”.
У Холодному Яру Островські створили музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, де діють експозиції, що розповідають про часи боротьби за незалежність України. Олег Островський спорудив храм Петра Калнишевського, їздив на Соловки, привіз землю з кладовища, де поховано останнього запорозького кошового.
“В 1920-ті роки в Холодному Яру на запит російською мовою була єдина відповідь – постріл, – нагадав Олег Островський. – У відповідь на злодійський закон про мови ми відповіли своїм пострілом – цією вогненною книгою”.
??“Золотошукач української слави” – так назвала Романа Коваля поетеса Валентина Коваленко, голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України. “Якби отакі хлопці, які любили Україну, які не боялися віддати своє життя, зараз прийшли в Україну!..”, – висловила вона свою щемку мрію.
Розповідаючи, що спонукало його дати саме таку назву книжці, Роман Коваль зачитав уривок розмови Юрія Горліса-Горського та Уласа Самчука, яка відбулася 1943 року в Рівному.
Горліс-Горський заявив тоді Уласу, що “справу визволення України не програно”. “Ех, братику! – казав Юрій Уласу. – Ніяка холера нас не здушила і не здушить. Зрозуміло, що після цієї, вибач, побєди кацапня задере носа, але наша справа не програна! Не програна! Ми ще повернемось! Це пам’ятай! Вони сюди прийдуть – це факт. Наставлять своїм героям і нашим холуям пам’ятників. Але ми повернемося і всі ті пам’ятники знесемо на смітник. Це станеться!”
У залі цим словам аплодують.
Найжвавіше черкащани реагували на повстанські пісні, що “заряджають до бою”. Їх виконали барди з Києва Гриць Лук’яненко і Володимир Самайда. Ось назви пісень, які звучали в той вечір у Черкаському драматичному театру: “Десь за Дніпром гремить гроза”, “Нашо мене породила…”, “Скоростріл, куфайка…” та “Хто живий”.
А Тарас Силенко виконав пісню УПА “Зів’ялі квіти відійшли” та знамениту “Любо, братці, любо, братці, жить!”
По завершенні презентації люди поспішили в хол за книгами, а тоді – в чергу за автографом до Романа Коваля.
Сергій та Олена Попик купили три книги з серії “Отаманія ХХ ст”. “Для нас важливі ці книги, – сказав Сергій. – Деякі книги з цієї серії вже читали. Купуємо на подарунки і дітям”. У Сергія густа борода. Одягнений він у камуфльовані штани і футболку, взутий у військові черевики.
На презентації були присутні заслужений художник України Олександра Теліженко, режисер Сергій Проскурня, директор філіалу “Холодний Яр” заповідника “Чигирин” Богдан Легоняк, редактор черкаської газети “Прес-Центр” Андрій Кравець, депутат Черкаської міської ради Микола Булатецький, який привітав упорядника та видавців з виходом книжки, актор Юрко Прокопчук, що давно вже захоплюється творчістю Юрія Горліса-Горського, та немало інших відомих у Черкасах діячів та митців.
Роман Коваль роздавав автографи понад 40 хвилин. Дехто простягав на підпис по декілька книг. Останнім в черзі за автографами стояв 59-річний Юрій Миколайович. Він придбав 4 книги. Книгу “Ми ще повернемось!” купив і собі, і другові.
Юрко Прокопчук назвав Горліса-Горського українським авантюристом, ідеалістом та романтиком. На думку Романа Коваля, саме таких людей сьогодні бракує в Україні.
Наступного дня презентація книжки відбулася в Кіровограді, а наприкінці вересня її представлення заплановано на Закарпатті.
Захар КОЛІСНІЧЕНКО, Дар’я БУНЯКІНА
Черкаси |
