У Полтаві за сприяння Центру національного відродження вийшла друком
книга член Історичного клубу “Холодний Яр”, к. і. н. Віктора Ревегука “За
волю України. Нариси історії повстансько-партизанської боротьби на Полтавщині
в 1917 – 1923 роках”.
“За радянських часів тема українського повстанського руху з відомих
причин була закритою. Офіційна історіографія однозначно трактувала повстанську
боротьбу в Україні як вияв “українського буржуазного націоналізму”, “куркульський
бандитизм” тощо. Це і не дивно, адже будь-який окупант прагнення поневолених
до свободи називав “бандитизмом”. Лише за умов державної незалежності України
широкому загалу повертаються вирвані сторінки нашої історії, історії трагічної
і водночас героїчної”, – підкреслює автор у вступному слові.
Основний масив використаного матеріалу взято з архівних документів,
котрі неспростовно засвідчують масовість Українського національно-визвольного
руху на території історичної Полтавщини. Дослідження охоплює всі регіони
колишньої Полтавської губернії, а отже буде цікавим не лише для мешканців
сучасної Полтавської області.
Окремі розділи присвячено Нестору Махну, зокрема його діяльності на
Полтавщині, отаманам Андрію Левченку, Володимиру Гресю (Ґонті), Левку Христовому,
Максиму Мандику, в документальному додатку поміщено листівки, універсали,
відозви, звернення повстанців до населення.
Віктор Ревегук досліджує і аналізує причини і початок повстанського
руху, детально розглядаючи його особливості на початках більшовицької окупації,
в боротьбі з денікінцями, в умовах НЕПу. Виокремлено розділ “Червоний терор”,
уривок з якого пропоную увазі читачів: “З неймовірною жорстокістю розправлялися
комунари з повсталими селянами. Наприклад, під час штурму червоними військами
села Старовірівки Костянтиноградського повіту було вбито 152 селянина,
поранено 75 і розстріляно трьох, а також спалено понад 100 селянських господарств.
Уцілілі мешканці села були обкладені контрибуцією (продуктами харчування
і теплим одягом) на користь радянської влади. “Радянська влада відновлена”,
– пихато рапортували карателі після вчиненої розправи”.
Вражає своєю жорстокістю і цинізмом більшовицька система заручників
і відповідальних. Виїзні сесії “ревтрибуналів” керувалися у своїх рішеннях
“велінням революційної совісті”. Документи більшовиків рясно пересипані
такими специфічними термінами як “концтабори”, “реквізиція”, “контрибуція”,
“заручники”, “розстріли”, “ув’язнення”, “виселення”, “спалення”, “конфіскація”.
Вже пізніше в комуністичній пропаганді це було названо милозвучним словом
“визволення”.
“Протягом 1917 – 1923 років тисячі полтавців полягли в боротьбі за
свободу рідного краю або стали жертвами червоного терору. Проте збройна
боротьба не пропала марно. Вона піднесла національну свідомість українського
народу, його прагнення мати власну державу і бути господарем на своїй землі.
Незважаючи на поразку повстанського руху, пасивний опір комуністичному
режимові тривав і далі. Лише в результаті “розкуркулення”, суцільної колективізації
і штучно створеного Голодомору 1932 – 1933 років було остаточно “втихомирене”
українське село, а його хлібороби перетворені на безпаспортних кріпаків
колгоспно-радгоспної феодальної системи”, – підсумовує дослідник.
Книга, написана науковцем, документальна, проте читається легко і залишає
незабутнє враження, спонукаючи читача до конкретних дій в ім’я світлої
пам’яті полеглих. Придбати працю “За волю України” можна, звернувшись за
адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, пом. 4. т. (044) 234-70-20.
Сергій ВЕРЕСЕНЬ, МНК |
