Гра у козацький квест “Броднія. Лицар степу” пройшла 11 серпня на території Іванівської селищної ради Антрацитівського району на Луганщині.
У цей день мешканці Іванівки з подивом розглядали групи молодих людей, що сходилися до сільради. Рюкзаки, розвантажувальні жилети з ліхтарями, компаси, камуфльований одяг – все це впадало в око селянам. Ще більше приваблювали увагу громадян козаки в національних одностроях, рідкісних у цих краях. Українські національні вишиванки, шаровари та чуби не залишили байдужими мешканців Іванівки.
Селищний голова Сергій Кузькін оголосив про початок гри. Удачі учасникам побажав ініціатор проведення, отаман Мечетнянського історико-археологічного куреня Українського козацтва Сергій Кендзеєрський.
Родзинкою свята став виступ заслуженого артиста України, бандуриста Тараса Силенка. Його пісні про лицарів-запорожців створили відповідний настрій, налаштували учасників на героїчний лад.
Суть гри така: є маршрут, який потрібно пройти якомога швидше, але учасники не знають ні кінцевої точки прибуття, ні проміжних станцій. Щоб дізнатися, потрібно виконувати певні завдання. Знайдені відповіді на чергову загадку треба “забивати” на сайті в Інтернеті і там же знаходити координати чергової точки, до якої слід дістатися. Найчастіше ці координати також зашифровані.
На руїнах церкви належало знайти кілька кодів, так званих “чеків”. “Вбивши” їх, команди знову отримали географічні координати, які привели їх до руїн колишнього панського маєтку Раскіна, в найнесподіваніших місцях якого були приклеєні папірці із зображенням контурної карти Луганської області. Ось тільки назви міст на них не було написано. Лише 4 точки.
На руїнах старого будинку належало не тільки знайти “чеки” та коди, а й виявити історичні знання. Як, приміром, називався стіл, за яким споживали їжу козаки? Хто швидше всіх правильно відповів на сайті, той раніше отримав нові координати.
Гра передбачала пошуки “чеків” і з допомогою біноклів та фотоапаратів, які мають хороший оптичний зум. Але користувалися допомогою техніки не завжди. Приміром, на одній з точок “чеки” були прописані на верхівці стовпа. Учасники команди “Квадрат 19” – порахували, що набагато швидше код можна прочитати, якщо залізти на стовп. Організатори дивувалися як таке вдалося здійснити. Адже їм, щоб написати код, довелося користуватися спеціальним обладнанням.
Шлях проходив, вірніше пробігав (команди переважно бігли) мальовничою місцевістю. Найбільше учасникам сподобалися бойові елементи з життя козаків. Добігши до певної точки, можна було заробити додаткові бали влучним киданням списів, метанням ножів або поціливши з лука в мішень.
На цих етапах кращими стали члени команди “Квадрат 19”. На подив суддів, більше всього вибити очок команді допомогла єдина дівчина – Катерина Кожина. На відміну від багатьох хлопців вона змогла кілька разів точно метнути ножі й потрапити списом у мішень.
Захоплення викликала й канатна переправа. Хоч було небезпечно, але всі з величезним задоволенням одягалися в альпіністське спорядження і “перелітали” над річкою.
Близько 14 км по пересіченій місцевості команди здолали за 5 годин.
До фінішу добралися виснажені, але радісні. Підняв дух і запаморочливий запах козацької юшки. Серце ж полонили пісні та розповіді кобзаря Тараса Силенка.
“Лицарями степу” стали Алчевська команда “Пінгвіни”, краснолуцькі команди “Алкотрек” і “Квадрат 19”. Усі отримали у нагороду футболки з логотипами гри і козацьким девізом: “Душу – Роду, життя – Україні, честь – собі” та книжку Сергія Кендзеєрського “Казан життя”.
Перед учасниками гри виступив представник “Фонду Мошенського” Сергій Єдєлєв.
– Коли до нас звернулися з проханням допомогти провести цю незвичайну гру, Валерій Мошенський ні секунди не вагався, – сказав він. – Тому що розумів – козацький квест не тільки підніме морально-патріотичний дух і фізичний рівень розвитку молоді, заснованого на бойових традиціях українського козацтва, а й прищепить людям смак до здорового способу життя, пробудить цікавість до історичної спадщини України, сприятиме вивченню рідного краю.
– На Луганській землі виступаю вперше, – признався Тарас Силенко. – Інструмент мій має назву старосвітська бандура. Для неї притаманний зіньківський спосіб гри. Це рідкісній інструмент, який дивом дійшов до наших днів. Саме на ньому грали козаки. Відповідно й репертуар у мене козацький. Приємно бачити тут небайдужих людей, красиву природу. Усе це разом створило святкову атмосферу, й у мене залишилися чудові враження.
Олександр Гнибіда з Донецька, відроджувач козацтва в Україні:
– Сподобалося, що тут мало спиртного. Небагато й тих, хто палять. Хотілося б – щоб команд було більше. Упевнений – гра набере популярності. Добре, що й дівчата беруть участь. Я бачив, як Катерина метала ножі й списи. Молодець!
Денис Гуляєв, співавтор гри, підвів підсумок:
– Гра цілком вдалася. Щиро дякуємо “Фонду Мошенського” за підтримку!
Андрій ТКАЧЕНКО
Луганщина |
