 5 вересня 2012 р. виповнюється 130 років від дня народження визначного скульптора, організатора українського війська Михайла Гаврилка. Звичайно, ворожа до всього українського влада нічого не зробила для вшанування видатного митця.
Мав рацію Михайло, коли писав: “Греко-візантійські, римські, польські, московські, німецькі й бозна-які впливи викривили й покалічили українську душу, роздвоїли її, а то й розтроїли, а з обличчя української землі стерли ледве не все, що свідчило про її українськість. А не маючи власної, національної культури, позбавлені власної душі й характеру, ми мусимо коритися чужинцям: їх культурна питоменність мусить покривати собою нашу культурну безхарактерність. Тому – геть зі сміттям чужинецьких впливів…”
Але досі чужинецькі впливи вирішують долю українського народу. На владному Олімпі – “московські підножки”, “грязь Москви”. Так влучно охарактеризував Тарас Шевченко цих гнучкошиєнків, що не можуть жити без московської команди!
Та нам своє робить!
За рік відбулося близько 20 презентацій книжки “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”: в Києві, Галичині, на Волині, Поділлі, Київщині, Черкащині, Полтавщині… Якось непомітно розійшлися між люди три тисячі примірників першого видання, тож до ювілею великого митця вийшло друге видання (1500 пр.). Недаремно лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Роман Лубківський сказав, що ця книжка “мислительна, оздоровлююча, вона стрясає душу людську. Ти не просто щасливо відпочиваєш, читаючи її, а починаєш оновлюватися, жити повноцінним життям. Ця книга збагачує фронт Визвольної боротьби українського народу, переплітає та воєдино зв’язує українців різних земель”. 
Книжка “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” сколихнула львівську творчу інтелігенцію, зокрема, художники пожертвували свої картини, провели в Національній львівській опері успішний аукціон, на кошти від якого скульптор Василь Ярич зробив прекрасний пам’ятник Михайла Гаврилка для Болехова. Та все ж грошей не вистачає, щоб “одягнути” скульптуру в граніт, тож знову звертаємося до українського громадянства із закликом жертвувати на пам’ятник, переказавши кошти на рахунок: Івано-Франківське управління АТ “Ощадбанк”, МФО 336503, код 09336500, р/р 29097134, 10008/0161 – 10008/0168, особовий рахунок 26205000467207, Гавц-Дармохвал Лариса Володимирівна, транзитний, Болехів, на пам’ятник Михайлові Гаврилку.
А ще Степан Пахолко випустив серію значків до 130-ліття митця, а скульптор Дмитро Бур’ян зробив його прекрасне погруддя. Крім того, іменем Гаврилка названа вулиця в Болехові. Проведено й свято вулиці Михайла Гаврилка. Йому були присвячені літературні години, читацькі конференції та Шевченківська вечірка, яка відбулася в музеї Наталії Кобринської.
Творча група Історичного клубу “Холодний Яр” 7 червня почала знімати документальний фільм. На жаль, і на цьому фронті бракує коштів, тож робота то зупиняється, то відновлюється. Якщо слово тих людей, що пообіцяли гроші, тверде, то робота над фільмом буде завершена вже в жовтні ц. р.
А на Полтавщині, на Козацьких хуторах, сільський голова Рунівщини Володимир Сухаренко поставив меморіальний знак на честь видатного земляка. Хотіли ми відкрити й у Львові меморіальну дошку Михайлові Гаврилкові, та мер Львова пан Садовий досі не відповів на листа Історичного клубу “Холодний Яр” від 1 березня ц. р.
Широко відгукнулася на повернення Михайла Гаврилка преса. Ось назви деяких видань, які вмістили про нього схвальні статті: газети “Літературна Україна”, “Шлях Перемоги”, “Українське Слово”, “Незборима нація”, “Слово Просвіти”, “День”, “Нескорені”, “Україна молода”, “Ратуша” (Болехів), “Гомін волі”, “Народне здоров’я”, “Свіча” (Долина), “Коломийська правда”, “Україна козацька”, “Козацький край”, “Львівська газета”; журнали “Артанія”, “Галіція”, “Імідж сучасного педагога”… Лунали про Гаврилка розповіді й на радіоканалі “Культура” та на радіо “Промінь”.
Радіє серце, що все більше людей захоплюються життєвим подвигом Михайла.
Сподіваємося звершити все, що запланували, адже величний пам’ятник у центрі Болехова та документальний фільм викличуть нову хвилю інтересу до колись “усесвітньоневідомого” митця.
Михайло вертається в Україну!
Вертається на коні!
І ми вітаємо його!
Роман КОВАЛЬ
Київ 
На світлинах
Михайло Гаврилко (по середині) з братами Дідушками – Петром і Василем (попереду). Літо 1915 р. З оригіналу
Пам’ятник Михайлові Гаврилку (скульптор Василь Ярич). |
