Відбувся він 26 травня в Києві в Будинку художників. Організатори фестивалю ГО “Мамай” та гурт “Рутенія” – один з перших гуртів української незалежності. Вже наприкінці 1980-х лунали патріотичні пісні Анатолія Сухого і Костя Єрофеєва. Після того, як Кость Єрофеєв пішов від нас, “Рутенія” стала організатором щорічного фестивалю патріотичної пісні його імені.
І цього року фестиваль зібрав широке коло українських співаків, поетів, авторів кращих українських пісень, цінителів українського мистецтва. Участь взяли відомі автори-виконавці, поети й письменники, гурти і музиканти: гурт “Рутенія”, Ніна Матвієнко, Анатолій Сухий, Роман Коваль, Сергій Пантюк, Тарас Силенко, Едуард Драч, Кирило Булкін, Віктор Нестерук, Григорій Лук’яненко, Настя Єрофеєва (Канада), Іван Сергієнко, брати Капранови, Тарас Компаніченко, Олег Короташ (Івано-Франківськ), Ліля та Олена Кобільник (Дрогобич), Ігор Білий (Хмельницький), Оксана Яблонська, сестри Галина і Людмила Турчак, Ольга Акулова (Донецьк), “Театр Шарж” (Чернівці), гурт “Телері”, ансамбль камерної музики “Alfresko”, гурти “За вікном”, “Тарута”, “Самі свої” та інші.
На початку виступив ідейний натхненник і головний організатор фестивалю Григорій Лук’яненко. “Те, що робиться в нашій державі, можна назвати втіленням бісовщини, – сказав він. – Наш фестиваль є викликом їй”.
.Далі на сцену піднявся дослідник Визвольної історії українського народу Роман Коваль. “Своє дитинство я провів у зросійщених містах, – сказав він, – тож українська народна пісня на мене, на жаль, впливу не мала. Зате допомогла українська естрада, насамперед, пісні Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Дмитра Гнатюка, тріо Мареничів. Уже понад 20 років таку місію для тисяч юних українців відіграють учасники гурту “Рутенія”. Переконаний, що їхні повстанські пісні народять нових українських романтиків, в очах яких блищатиме зброя. Те саме можна сказати і про Тараса Силенка. Сьогодні він піснею перенесе нас в епоху Визвольною боротьби 1917 – 1920-х років. Він заспіває про отаманів Зеленого, Пилипа Хмару та Марусю Соколовську”. У той день Тарас Силенко виводив ще й кубанську пісню разом із народною артисткою України Ніною Матвієнко.
З піднесеним настроєм провели концерт ведучі Сергій Пантюк та Кирило Булкін.
Фестиваль продемонстрував розмаїття художніх напрямків і здобутків на ниві української пісенної творчості. Вона живе і розвивається, незважаючи на байдужість державних ЗМІ.
“Фестиваль задумувався як свято української музики та поезії, яких, на жаль, за роки незалежності стало менше в ефірах радіо і ТБ, – наголосив Гриць Лук’яненко. – Ось чому фестиваль став політичним, бо нема дієвішої політики, ніж та, що робиться засобами мистецтва. Фестиваль “Рутенія” – це, по-суті сеанси екзорцизму, сеанси вигнання духу жлобства, обману і деспотії. Вони покликані донести дух добра і справедливості до людей нової, майбутньої епохи.
Фестиваль працює на консолідацію позитивно мислячих людей, на формування почуття національної гідності та національної перспективи. Щоб зберегти і примножити українські духовні надбання і передати їх поколінням українців, котрі прийдуть після нас”.
|
