З давніх еміграційних видань
9 липня 1969 р. у Лондоні помер генерал-хорунжий Армії УНР св. пам. Віктор Малець. Схиляючи наші чола над свіжою могилою Українського Вояка, гляньмо на пройдений ним його життєвий шлях.
Генерал-хорунжий Віктор Малець народився 1 жовтня 1896 р. в Чугуєві на Харківщині. Закінчивши середню освіту, вписався на медичний факультет Харківського університету, але 1-ша Світова війна перервала студії і скерувала його життя на цілком інший шлях. Скінчивши з відзначенням Олександрівську старшинську школу, у складі Ревельського полку перебував він на Західньому фронті російської армії, яку з початком Української національної революції залишив у ранзі штабс-капітана.
В українській армії, в лави якої включився добровільно, посідав різні командні становища, одержавши вже на 23-му році свого життя рангу підполковника. Був він помічником і в. о. командира Богунівського полку, командиром 19-го Республіканського полку, а останньо – командиром 48-го куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії.
Перейшовши Збруч, перебував у таборах інтернованих у Вадовицях і Щепйорно. Із Щепйорно в 1923 р. виїхав на студії до Чехо-Словаччини, де вписався до Української господарської академії в Подєбрадах, яку закінчив у 1928 р. з титулом інженера-технолога. Працювати за набутим фахом йому не довелося, бо був він одним із тих небагатьох вибранців, яким уряд УНР наказав вступити в характері контрактового старшини до польської армії і удосконалювати свої військові знання. Перебуваючи в польській армії, В. Малець закінчив Вищу воєнну школу.
Під час 2-ї Світової війни, після поразки польської армії, В. Малець опинився на Мадярщині. Діставшись до Кракова, провадить старшинські курси, короткий час працює в цукроварській промисловості, а з початком організації дивізії “Галичина” вступає до Військової управи і керує її старшинським сектором.
Потім – штаб УНА, трирічний бритійський полон, виїзд до Англії, де до 1961 року Покійний працював на фізичній праці і брав надзвичайно активну участь в національно-громадському житті на становищі відпоручника керманича Ресорту військових справ УНРади і голови Української комбатантської ради.
Величавий похорон, що відбувся 19 липня за численної участі українського громадянства, велика кількість вінків і квітів, що вкрили його свіжу могилу, численні зворушливі й теплі промови над його могилою були яскравим виразом пошани та вдячности, на які заслужив він своєю участю в Українській визвольній боротьбі і своєю довголітньою працею для української визвольної ідеї.
Хилимо і ми наші чола над цією свіжою могилою та висловлюємо наше щире вояцьке співчуття дружині Покійного і проводові Української комбатантської ради.
Генерал-хорунжий Віктор Малець // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1969. – Липень – вересень. – Ч. 25 (44). – С. 18 – 19.
|
