Із січовим стрільцем Йосипом Оробком Юрій Горліс-Горський (тоді Юрко Городянин) познайомився в лютому 1920 року в Мотриному монастирі. Обидва працювали за завданням отамана Холодного Яру в кам’янській міліції, брали участь в успішному нападі на новомиргородський гарнізон червоних, ЧК й тюрму. Під час повернення в Холодний Яр мій дядько загинув у бою. Ось як описав його останні хвилини Юрій Горліс-Горський: “Один за одним впали два брати Отамасі. Впав з перебитою ногою Йосип Оробко. Затримую лаву і наказую двом хлопцям нести його – ліс уже недалеко. Йосип заперечує.
– Ні-ні! Не можна, не треба, – крутить він головою. – Рятуйтеся самі, хлопці. Як зостанеться хто живий, вітайте Галичину!
Починаю переконувати його, та Йосип підносить свого “Стаєра” і пострілом у скроню припиняє розмову”.
Родина довго нічого не знала про Йосипа. Лише коли у Львові 1934 року вийшла перша частина споминів Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”, рідні довідалися про його долю. Брат Михайло (мій майбутній батько) листом звернувся до Горліса-Горського. “Вістка сумна, – писав він, – болісна, але радісна тим, що мій добрий брат загинув (…) чесно, не зрадив нашої матері-України та не сплямив нашого роду”. Горліс-Горський опублікував цього листа наприкінці 2-ї частини “Холодного Яру”.
І ось я, Святослав-Василь Михайлович Оробко, племінник Йосипа Оробка, на прохання Романа Коваля написав про наш родовід.
Йосип Оксентійович Оробко народився в селі Кулаківці, тепер Заліщицького району Тернопільської області. Мав чотирьох братів, найменший з них, Михайло, – мій батько.
Рід Оробків – з незаможної шляхти, коріння можна простежити приблизно до 1750 року. Всі наші пращури були письменні, серед них були священик, учитель і сільський голова. Батько Йосипа Оробка, Оксент (Аксентій) Миколайович, народився 1866 року, а мати, Гафія (Агафія) Теодорівна (з роду Гаврилюків) – 1872 року. Усім синам прагнули дати освіту. Щоб заплатити за їхнє навчання, Оксент Миколайович навіть поїхав на заробітки до Канади.
Найстарший Василь народився 29 серпня 1893 року. У 1912 році, маючи за плечима гімназію, виїхав до Канади. Там продовжив навчання, а після закінчення працював інженером на Канадській тихоокеанській залізниці. Двоє його синів під час Другої світової війни воювали у складі Британських військово-повітряних сил. Після закінчення війни працювали в канадському уряді.
Іван Оробко народився 30 серпня 1895 року. Він, як і Василь, закінчивши гімназію, в 1912 році виїхав до Канади. Там продовжив навчання. Здобувши медичну освіту, працював хірургом. Згодом викладав у медичному університеті, через деякий час очолив його. Канадська преса писала про Івана Оробка, що він був одним з перших українців, який досяг такого успіху в Канаді.
Йосип Оробко, герой роману “Холодний Яр, народився 16 квітня 1897 року. Припускаю, що Йосип теж навчався в гімназії в Коломиї, де і вступив до лав УСС.
Петро Оробко народився 4 лютого 1899 року. Прожив він найменше: 1915 року через село Кулаківці переходив фронт, і випадкова куля просто на подвір’ї обірвала його життя.
Михайло (мій батько) народився в січні 1905 року. Він теж, як і Йосип Оробко, потрапив у вир боротьби за волю України, але вже під час Другої світової війни. Був освіченою людино, належав до ОУН. Перед початком війни громада обрала його сільським головою Кулаківців. Залишався на цій посаді аж до травня 1944 року. Під час німецької окупації, обіймаючи посаду сільського голови, всіляко саботував постачання продовольства для німців.
Коли гітлерівці влаштували полювання на сільську молодь з метою відправлення на роботу до Німеччини, він, знаючи наперед про цю акцію, збирав хлопців і дівчат у себе, таким чином рятуючи їх.
1944 року, коли на Західній Україні запанувала радянська влада, Михайло Оробко був засуджений до 20 років каторжних робіт. Помер у сибірському таборі “Ангарлаг” 1945 року. А в 1947 році мою маму, Стефанію Оробко, старшого брата Івана й мене, шестилітнього, було вислано на спецпоселення на Північний Урал (м. Козел Молотовської області Пермського краю). Про цей період мого життя я можу багато чого розповісти, але це вже інша історія.
Хочу висловити свою щиру подяку всім, хто причетний до перевидання роману Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”. Хай Бог вам допомагає робити цю добру справу – справу відновлення героїчної історії нашого українського народу. Цього нам тепер дуже не вистачає.
Святослав-Василь ОРОБКО
с. Великополовецьке Сквирського р-ну Київської обл.
На світлині Йосип Оробко сидить праворуч.
Публікується вперше.
Світлину надав Святослав-Василь Оробко. |
