| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Через 70 років дочка впізнала батька |
Добрий день, шановний пане Романе! Пише до Вас пенсіонерка із с. Мельники
Чигиринського району Черкаської області Ганна Харитонівна Токовенко. Моя
дочка була на презентації Вашої книжки “Коли кулі співали” і купила її.
Я із задоволенням почала читати книгу, так як мій батько, Холод Харитон
Максимович, теж був у лісі з отаманом Василем Чучупакою. І раптом на 430
сторінці я побачила прізвище свого батька, якого в 1936 році “забрали”,
і про його долю нічого не відомо. В моїй душі все перевернулося... А на
фотографії учасників “Просвіти” с. Мельники я впізнала свого батька. І
все моє дитинство ожило – як у кіно.
Що про батька знаю, хочу написати Вам. Харитон Максимович Холод, 1902
р. н., жив у бідній сім’ї, в центрі села. Був у лісі в полку отамана Чучупака
Василя Степановича. Про це він нам, дітям, не розказував ніколи, мабуть,
боявся, що з нами може бути щось погане. Про це ми взнали, як батька забрали
9 червня 1936 року, навіть багато пізніше, коли підросли. Мама нам розповіла.
Вона сказала, що разом з батьком забрали з Левади (це куток так називається)
Мефодія Шевченка, Якима Деркача, Юхима Деркача, Івана Губенка, Данила Швая.
Мені тоді йшов 12 рік.
Мама моя, Ярина Максимівна Холод, 1904 р. н., розказувала, що батько
відповідав за безпеку загону. Мама (тоді ще дівчина) з сім’єю жила в Чучупаківському
яру. Батько мами, мій дід, Бразолій Максим Олексійович, був заможним: мав
пару волів, коня, корову, вівці. То через кожні 2 – 3 дня мій батько, тоді
ще парубок, приходив до Максима Олексійовича домовитися, на яку годину
буде вечеря. Тоді приходили хлопці з лісу. Приймали їх гостинно.
Вечеряли, чим Бог послав. Гайдамаки були виховані, вели себе ввічливо,
не крали, не лаялися. Поїдять, подякують і підуть. Я так думаю, що дід
їм сам пропонував вечеряти, бо вони нічого не вимагали.
Мама моя в сім’ї була найменша. Як гайдамаки приходили до них, то вона
їм зливала воду на руки і подавала рушник. А парубок Харитон казав, що
жениться на ній. Так воно і вийшло.
Коли вбили отамана Чучупака, то всі ті, що були з ним у лісі, дуже
сумували, бо він був хорошим отаманом і гарною людиною. Мама мені розповідала,
що в лісі з Чучупакою було багато мельничан, я знаю тільки Івана Пилиповича
Головка.
Як батько був парубком, то коли було весілля в селі, то його брали
за боярина. Тоді був такий звичай – перекидати воза з молодими. То хлопці
знали – якщо візьмуть Харитона, скрізь буде порядок і воза він не дозволить
перекинути.
Батька я пам’ятаю дуже добре. Коли на одній з фотографій у Вашій книжці,
пане Романе, його впізнала, то плакала і не могла заснути, адже через 70
років я побачила рідну людину, про долю якої ми геть не знаємо нічого.
Ми росли без батька. Було дуже велике горе і бідність, бо моя мама осталася
з 5 дітьми сама. Її не раз забирали у “холодну” за несплату податків, а
вона тій “власті” казала: “Заберіть мене в тюрму, а дітей – в інтернат.
В мене немає чим платити!”
Податків тоді було більше, ніж грошей, які можна було заробить.
Нас росло три сестри і два брати. За батьком ми всі дуже плакали, бо
він був дуже добрим і гарним батьком. Його фотографій не залишилось, бо
у війну німці спалили хату і все згоріло разом з нею. Це було якраз тоді,
коли мене забрали до Німеччини – 23 червня 1943 року.
Я Вам, пане Романе, дуже дякую за те, що у свої 82 роки я побачила
рідну мені людину. Дай Вам Бог здоров’я і сили за те, що Ви робите добру
справу.
З повагою Ганна Харитонівна ТОКОВЕНКО-ХОЛОД, 1924 р. н., с.
Мельники Черкаської обл. |
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
