“До історії Кубані і Дону”
Відновлюємо публікацію уривків спогадів останнього кубанського прем’єра Василя Іваниса “Стежками життя”.
Денікінці на Кубані поводили себе нахабно. Чи не кожний прапорщик, заявившись в якусь станицю, вимагав трійку або підводу, щоб кудись їхати. Місцева влада не знала як дати раду, адже вимог лунало десятки на день, а кінних трійок було дві-три. Безапеляційно вимагали денікінські офіцери й безкоштовних харчів та квартири. Ось який випадок трапився у станиці Настасіївській.
Правління Настасіївської мало три трійки і всі вони в той день були “в розгоні”. Раптом заявився прапорщик-доброволець і почав вимагати трійку до Варениківської, бо, мовляв, дуже спішить в Анапу, до “Її імператорського височества Оксани Олександрівни”, сестри колишнього царя.
У коридорі зчинився страшний гамір... Помічник отамана урезонював прапорщика, кажучи, що трійок нема, а підводу пошукають. Та той репетував про “саботаж самостійників, яких треба всіх перевішати”. На крики станичний отаман Семен Іванис виглянув у коридор. Якраз у цей час прапорщик погрожував його заступнику наганом.
Отаман для з’ясування ситуації покликав обох до себе, але денікінець почав погрожувати наганом і самому Семену Миколайовичу. Говорив, звісно, на “ти”.
– Чому “тикаєш” як я з тобою лапті не плів? – запитав отаман і так вдарив непроханого гостя, що той вилетів у коридор, залившись кров’ю.
Забравши пістолет, отаман наказав покликати фельдшера, щоб той зробив першу допомогу, а потім посадив “героя” під арешт у холодну.
Прапорщику фельдшер вийняв кілька зубів, спинив кровотечу. Коли денікінця покликали до отамана, це вже була інша людина – скромна і делікатна. Він просив отамана нікуди нічого не писати.
– І єслі єсть важможнасть, атвєзітє мєня назад в Слав’янскую.
Якраз під’їхала підвода й отаман, віддавши наган, побажав гостеві щасливої дороги.
Отакі люди москалі, тільки тоді стають “ласковимі”, коли по мордяці отримають.
Мамина колискова
Котик-коточок сів у куточок.
Лапкою гортав книжку, чекаючи мишку.
Люлі-люлі, а-а, не ходи тут, баба Яга,
Не мети мітлою, не крутись юлою.
Не буди дитяти, не заважай йому спати.
Спи, хлопчику, маленький, мій синочку, гарненький.
Коли зійде сонечко, загляне у віконечко,
Підемо до річки, наберем водички.
Будемо квіточки поливати, курчаток напувати.
Спи…
Колискова Марії Здоровецької, дружини козака Армії УНР Олексія Здоровецького, співала їхньому синові Юркові, 1933 року народження, м. Первомайськ Миколаївської обл.
Записала Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА. |
