У селі Дорогинка урочисто відкрили пам’ятник фастівському отаманові Івану Гайовому-Грисюку. Багато людей промовляли в той день і всі погоджувалися – це гарна справа!
Монумент поставили в парку біля сільської школи. Освятили його священики Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви та Української греко-католицької церкви.
Ініціатором встановлення пам’ятника став голова Фастівської “Просвіти” Едуард Мондзелевський, а допомогли втілити мрію дорогинський сільський голова Олексій Андрійченко та працівник Кощіївського гранітного кар’єру Олександр Ходаківський, який віднайшов та доставив у родинне село отамана 10-тонну кам’яну брилу.
Понад півтори сотні людей зібралось на свято. Серед них – козаки Фастівського куреня, працівники Фастівського краєзнавчого музею та Меморіального музею Кирила Стеценка у с. Веприк, самодіяльні артисти, односельчани. Вшанували отамана й представники влади – заступник голови Фастівської районної адміністрації Юрій Волков і заступник голови Фастівської районної ради Михайло Затхей.
Промовці говорили про звитяжно-жертовний шлях отамана Гайового та його родини, якій совєтська влада оголосила війну, планомірно винищивши майже всю її чоловічу лінію. Ще б пак, адже Гайовий завдав болючих ран окупантам, недаремно вони називали його “ізвєстним бандітом”, “віновніком крушенія продмаршрута для Донбасса”… Люди ж і у двадцяті, тридцяті роки, і пізніше пошепки говорили, що Гайовий “захищав села від набігів більшовиків”.
Іван Грисюк загинув 9 лютого 1923 р. під час повстання в Лук’янівській в’язниці разом із холодноярськими отаманами Ларіоном Загороднім, Мефодієм Голиком-Залізняком, Денисом Гупалом та іншими. Отак кров отамана Київщини поєдналась із кров’ю холодноярців. Трагічний парадокс: двоюрідний племінник отамана, Антон Грисюк, під час совєтсько-фінської війни став Героєм Совєтського Союзу.
Промовці не забули відмітити й внесок Романа Коваля у повернення славного імені отамана Грисюка. Адже саме завдяки радіопередачам та нарисам дослідника “Гайовий і гайовщина” і “Дорогинський отаман Гайовий” (у книгах “Повернення отаманів Гайдамацького краю” і “За волю і честь”) сучасники взнали правду про боротьбу родини Грисюків за волю і долю свого народу.
Козацьке свято у День незалежності продовжилося на берегах ставу, де було створено амфітеатр. За сцену правив “місток” над водою. Концерт почав Дорогинський самодіяльний жіночий гурт. Виступали знаменитий кобзар Микола Литвин, акордеоніст Михайло Тарганчук із Фастова, гурт “Квітка-душа” із Борової. А художник В. Будас із Борової представив свої картини. Були присутні родичі отамана – племінники Галина Миколаївна Грисюк та Іван Кирилович Грисюк. Саме Іван Кирилович допоміг Романові Ковалю на початку 2000-х рр. розшукати в Дорогинці фотографію отамана, яку тепер викарбовано на пам’ятнику.
Після концерту козаки продемонстрували свою майстерність у вправах із шаблею, в метанні ножів і бойових сокир, у вправах із двопудовою гирею. А наостанок був козацький куліш. Закінчити ж хочу останніми рядками нарису Романа Коваля “Гайовий і гайовщина”: “Нині на в’їзді в село Дорогинку, що неподалік від м. Фастова, стоїть поставлений ще за совєтських часів неоковирний монумент із написом: “Батьківщина Героя Радянського Союзу Антона Грисюка”. Хочеться вірити, що з часом на його місці постане інший монумент, на якому ще здаля можна буде прочитати: “Батьківщина Героя України отамана Київщини Івана Гайового-Грисюка”.
Що ж, мрії здійснюються. Тож жадаймо і працюймо для здійснення наших заповітних мрій!
Володимир ДРОСЕНКО,
старший науковий співробітник Меморіального музею Кирила Стеценка |
