У Музеї гетьманства відбулася виставка “Володарі гетьманської булави”. На ній представлено портрети українських діячів минулого від князя Святослава Хороброго та козацьких гетьманів до борців за волю у ХХ столітті. Намалювала ці образи Анна Діденко на замовлення і коштом сільського голови Здвижівки Тараса Черненка.
Тараса обрали сільським головою 2006 року. Своє життя він вирішив присвятити вихованню юних односельчан. Втіленням його планів стало будівництво у Здвижівці стадіону з полем європейського рівня. Тарас Михайлович залучив до спорту не тільки молодь рідного села, але й навколишніх сіл, обладнав зал для занять вільною боротьбою, запросив тренера. Згодом у селі з’явився інтернат спортивного профілю, в якому діти опановували секрети вільної боротьби. Чотири роки поспіль у Здвижівці відбувалися міжнародні спортивні змагання. Про маленьке село взнали не тільки на Київщині, а й за його межами.
Тарас дбав, щоб діти росли не лише здоровими і сильними, а й українськими патріотами. Для цього він подарував сільській бібліотеці портрети гетьманів, князів і дисидентів, а також фоліант “Україна – козацька держава”. Запрошував до рідного села кобзарів, зокрема Тараса Силенка. З дітьми завжди вітався словами “Слава Україні!”. Вони бадьоро відповідали: “Героям слава!”. Тарас Михайлович називав їх козаками, мріяв створити Здвижівську Січ, вірив, що в селі виросте олімпійський чемпіон. Та іншої думки були його противники. Вони й довели його до самогубства.
Тарас Черненко пішов із життя 6 липня 2010 року. Було йому 29 років.
У труну Тарасова мати, Тетяна Іванівна, поклала “Кобзар” Тараса Шевченка, який колись подарував їй двоюрідний дядько, борець за волю України Олекса Тихий. Саме на цьому дідовому “Кобзарі” зростав Тарас Черненко.
На 40-й день по смерті Тараса Черненка у Здвижівці відбувся футбольний турнір його пам’яті. Хлопці грали з чорними стрічками. І художню виставку в Музеї гетьманства було присвячено пам’яті здвижівського голови. Організувала виставку Ніна Михайлишина, художній керівник Київського обласного центру народної творчості. Промовляли голова Київської організації Товариства політв’язнів Григорій Куценко, письменник Василь Овсієнко, друзі та рідні, серед них і брат Тараса, Артем. Виступив і фольклорний гурт “Здвижаночка”.
Поруч з образами Василя Стуса і Олекси Тихого, замучених у московських концтаборах, – портрет Олеся Бердника. З іншого портрета дивиться В’ячеслав Чорновіл. До портретів борців за волю України долучили й фотографію Тараса Черненка. Він хоч і виріс у незалежній Україні, але прагнув зміцнити її, зробити кращою. І робив такою.
Під час виступу Ніна Михайлишина рекомендувала присутнім прочитати книгу “Отаман Орлик”, де йдеться й про козацьке село Здвижівку, яке дало чимало козаків до загону Орлика – Федора Артеменка. Отаман та його козаки теж загинули молодими. Але своє коротке життя ці ідеалісти присвятили Україні, відтак і залишилися в пам’яті народу.
Присвятив своє життя Україні і Тарас Черненко. Переконані, що пам’ять про нього допоможе виховати нове покоління борців за волю України.
І у Здвижівці, і поза нею.
Вічна пам’ять!
Висловлюємо щире співчуття Тарасовій дружині Олені та його донечці Софійці, якій йде четвертий рік і яка мріє дочекатися татка.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, Роман КОВАЛЬ |
