“Згадаємо”
3 листопада минає рік як відійшов у засвіти вірний син України, просвітянин, дослідник Визвольної боротьби Гуцульщини в 1940 – 1950 роках, найдостойніший батько – Володимир БЛИЗНЮК-“НЕВІДОМИЙ”.
Його дослідницький і літературний доробок становить 10 книг: “Ми стали волі на сторожі” (1994), “Слідами забутої бувальщини” (1997), “Ми рвали кайдани” (2000), “Смерть за смерть, кров за кров” (2001), “Кривавими шляхами” (2002), “У вирі за волю України” (2003), “Безсмертні герої” (2004), “Спогади ранять мою душу” (2007), “Незагоєні рани” (2008), а також понад сто газетних статей на патріотичну тематику, в тому числі й у газеті “Незборима нація”. Його життя – це яскравий приклад служіння Богові та Україні. “Любіть жити! Бо життя – це спалах блискавки. Вмійте прожити його достойно!” – часто повторював пан Володимир. І сам жив і творив з невгамовною енергією та оптимізмом, життєлюбністю і патріотизмом, господарським хистом галичанина, залишивши блискучий слід на карті історії України та в пам’яті друзів, побратимів, рідних…
Народився Володимир Близнюк 7 червня 1928 р. в багатодітній родині старшини Української галицької армії Юрія Близнюка. Змалку виховувався в націоналістичному дусі й любові до українського слова. У 1942-му, коли йому було 14, уперше опублікував своє оповідання “Малі друзі”. Був членом юнацької сітки ОУН та “Пласту”.
Друг “Невідомий” у 1947 – 1950 рр. стає керівником юнацької підпільної організації “Сурмачі”, що діяла спільно з окружним референтом пропаганди ОУН Коломийщини Назарієм Данилюком-“Перебийносом”. Випускав листівки з гострою критикою совєтської влади. Все своє життя Володимир Близнюк підпорядковував національній ідеї, самовіданно боровся за незалежність України.
1989 року організував у Старих Кутах один із перших осередків НРУ, а згодом КУН, був активним членом “Просвіти”, учасником Братства вояків ОУН-УПА. Разом з побратимами організовував перепоховання закатованих українських підпільників. Його праця про загиблих і репресованих з рідного села Старі Кути (“Ми стали волі на сторожі”) дала поштовх створенню скорботного реєстру у краї.
Володимир Близнюк – невтомний збирач спогадів та свідчень очевидців героїчних сторінок боротьби ОУН та УПА. А ще він виховував молодь у любові до України, рідної мови, поваги до національних та релігійних традицій, символів нашої держави.
За довголітню подвижницьку працю нагороджувався почесними грамотами, але найбільше цінував грамоту Головної управи об’єднання колишніх вояків-українців у Великій Британії та медаль “Хрест за слуги ІІ кляси”, яку отримав у 2008 році.
Нехай земля Йому буде легенькою!
Вічна пам’ять!
Історичний клуб “Холодний Яр” |
