Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


“Умер козак…”


Я познайомився з Володимиром Малкошем під час вшанування полеглих дивізійників під Бродами 24 липня 2005 року. Сивий і стрункий, стриманий, повний внутрішнього світла та чистоти. Видно було, що зазнав він багато ударів і втрат у своєму житті, але про це не говоритиме, бо не в його характері нарікати на долю. Що випало, то випало! Головне, що пощастило Україні служити та ще й зі зброєю в руках.
Ми сфотографувались біля могил його побратимів. Це була єдина спільна світлина та єдина наша зустріч. Звичайно, ми листувались, спілкувались по телефону. Остання розмова була напередодні його смерті. Я з радістю повідомив старого вояка, що нарешті справа сотника дивізії “Галичина” Івана Ремболовича в наших руках.
Володимир Малкош із середини 1990-х років добивався в Управлінні СБУ в Івано-Франківській області дозволу ознайомитися з нею. І йому регулярно відмовляли, на тій підставі, що, мовляв, Ремболович – колаборант, з німцями співпрацював під час Другої світової. З людожером Сталіним, який знищив мільйони українців, бачте, співпрацювати можна, а от з німцями, які руйнували російську тюрму народів, не можна.
Я теж не раз намагався добитися цієї справи, бо хотів написати книгу про Івана Ремболовича – учасника двох світових воєн та двох визвольних епопей нашого народу – організатора Вільного козацтва, підполковника Армії УНР, героя Другого зимового походу, сотника дивізії “Галичина”, учасника націоналістичного підпілля на Прикарпатті і Гуцульщині в 1944 – 1949 роках. Це наш “Рембо”, справжній, не кіношний…
І ось напередодні вічності Володимир Малкош дізнався, що його боротьба на цьому напрямку увінчалася успіхом – завдяки сприянню Володимира Вятровича копія справи лежить на моєму столі, і я збираюся написати книгу про його бойового товариша.

Володимир Михайлович Малкош народився 12 січня 1924 р. у княжому місті Перемишлі, в якому на той час уже правили поляки. Що творили вони на перемиській землі можна дізнатися зі спомину земляка В. Малкоша – сотника Галицької армії Івана Андруха, який народився під Перемишлем у с. Болестрашиці, “на рубежі українсько-польському, де велася постійна боротьба між українцями і поляками” (вислів Івана Андруха). Тоді всі змалечку ставали українськими шовіністами, – бо тільки так можна було відстояти своє у боротьбі з польською шовіністичною державою. Принаймні, такий шлях пройшов Іван Андрух.
Освіту Володимир Малкош здобував в українській гімназії в м. Ярославі, а в час Другої світової закінчив ще й підстаршинську школу протитанкових стрільців. Очолював сотенний почт штабної сотні протитанкового дивізіону. Під час боїв під Бродами був заступником командира чоти. Після розгрому дивізії поступив до сотні УПА “Лева”…
Московські кати оцінили патріотизм Володимира Малкоша в 15 років каторжних робіт. Покарання відбував у Норильську. Був учасником Норильського повстання 1953 року.
У час відлиги термін ув’язнення скоротили до 10 років, і 10 січня 1956 року він вийшов на волю. Того ж року одружився з Мартою Ганушевською, дочкою священика, яка щойно повернулася із заслання з Хабаровського краю. Багато років співробітники КҐБ переслідували пана Володимира, не давали спокою ні йому, ні його Марті.
Наприкінці 1980- і на початку 1990-х рр. Володимир Малкош взяв активну участь у розвалі імперії. Діяв у лавах товариств “Меморіал” та “Надсяння”, Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. 1992 року став ініціатором створення Івано-Франківської станиці Галицького братства колишніх вояків Першої української дивізії “Галичина”. Був обраний головою цієї взірцевої ветеранської організації. Багато писав до газет і журналів спогадів про дивізію та своїх побратимів, вимагав від влади визнати вояків дивізії “Галичина” борцями за незалежність України, виступав у школах, військових ліцеях та вищих навчальних закладах, висилав книжки про дивізію у всі університети країни, брав участь у вшануваннях борців за волю України – у Бродах, Крутах, Базарі, Львові, Івано-Франківську, в Австрії, домігся перейменування однієї з вулиць Івано-Франківська на вул. Української дивізії, а 2005 року завдяки івано-франківській станиці з’явилася у місті й вулиця Дмитра Паліїва, старшини Галицької армії та дивізії “Галичина”.
Разом зі своїм заступником, Михайлом Муликом, за сприяння дивізійників діаспори видав 8 книг про дивізію “Галичина”, серед них і його власні “Спогади з-під Бродів”, а також його книжечка “Українська дивізія у світлі “легіонової” політики в ХХ столітті”.
Дочекався Володимир Малкош і того дня, коли Івано-Франківська міська рада народних депутатів визнала вояків дивізії “Галичина” борцями за волю нашого народу.
Помер вірний син України 1 грудня 2009 р., у річницю референдуму про незалежність України. Поховали його на кладовищі с. Угорники. Прощаючись, жінки із Союзу українок заспівали “Чуєш, брате мій”…
Умер козак, умер тихий лицар.
Для мене він був символом нескореної України.
Ми все зробимо, батьку-отамане, щоб кров наших лицарів проросла в серцях нашого і наступних поколінь козацьким завзяттям, неспокоєм, нестримним бажанням панувати “у своїй сторонці”.
Схиляємо перед Вами голови за життя, прожите для України.
Вічна Пам’ять!

Від імені Історичного клубу “Холодний Яр”, Товариства “Чорні запорожці” та редакції газети “Незборима нація” Роман КОВАЛЬ.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ